Solanum dulcamara — напівкущова, з повзучим кореневищем рослина родини пасльонових. Стебла висхідні, виткі, 1—3 м завдовжки, розгалужені, голі або негусто опушені. Листки чергові, черешкові, видовжено-яйцевидні, цілокраї, на верхівці загострені, при основі здебільшого серцевидні, з обох боків розсіяноволосисті; верхні листки — при основі з частками по боках. Квітки двостатеві, правильні, зібрані півзонтиками, які утворюють у свою чергу волотевидне суцвіття; віночок фіолетовий, п'ятироздільний, з довгастими частками, при основі яких є по 1—2 зеленаві плямочки. Плід — яйцевидна червона ягода. Цвіте з травня по серпень.
Поширення
Паслін солодко-гіркий росте по вологих місцях, серед чагарників, по берегах річок і струмків.
Заготівля і зберігання
Для лікарських потреб використовують траву (Herba Dulcamarae) — трав'янисті верхівки стебел з листям, рідше одно-трирічні пагони завтовшки 4—8 мм (Stipites Dulcamarae). Траву заготовляють на початку або під час цвітіння рослини і використовують свіжою або сушать, розкладаючи тонким шаром на вільному повітрі в затінку або у провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°. Пагони збирають восени після відпадання листя або весною, коли листя ще не розвинулося, ріжуть на куски 10—15 см завдовжки і сушать. Готову сировину треба зберігати в окремому місці у щільно закритих банках чи бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Як офіцинальний засіб траву пасльону солодко-гіркого використовують в НДР і Франції.
Хімічний склад
Рослина містить стероїдні алкалоїди солацеїн, соланеїн, соламаргін, соласонін та інші, агліконами яких є соланідин, томатидин і соласодин; дубильні речовини (8,5—11,5 %), сапонінові кислоти (дулкамаретинова і дулмаринова) і глікозидну гірку речовину дулкамарин.
Фармакологічні властивості і використання
У народній медицині відомі потогінні, протизапальні, відхаркувальні, діуретичні, жовчогінні, знеболюючі, слабкі наркотичні й проносні властивості рослини, її здатність поліпшувати обмін речовин, послаблювати статеву збудливість (анафродіазична дія) та виганяти глистів. Усередину препарати пасльону солодко-гіркого вживають при захворюваннях шкіри (сверблячка, дерматити, кропив'янка, екзантема, хронічні екземи, лишай, псоріаз, ексудативний діатез, золотуха, запальні процеси й різні висипи на шкірі), при подагрі, ревматизмі, астмі, грипі, хронічних бронхітах і коклюші, при ускладненнях після простудних захворювань (невралгії, біль у вухах, проноси, запалення сечового міхура, нерегулярні місячні тощо), у випадку жовтяниці і водянки та від глистів. При шкірних захворюваннях для посилення терапевтичного ефекту заразом проводять і місцеве лікування (компреси, примочки, обмивання і ванночки з настою трави). В гомеопатії рослину використовують при катарах та слабості сечового міхура, при гострих і хронічних захворюваннях шкіри, м'язових і суглобних ревматизмах, при невралгії, грипі й катарі органів дихання та при кашлі.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — відвар пагонів (3 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день після їжі, підсолоджуючи цукром або медом; настойку пагонів (готують у співвідношенні 1:10) по 10 крапель 2—3 рази на день; настій пагонів (10 г сировини на 150 мл окропу, настояти 6 годин, процідити, додати 10 г цукру) по чверті склянки 2 рази на день; настій трави (3 г, або 1 чайну ложку подрібненої на порошок сировини на 500 мл окропу, настояти одну годину) по 1 чарці (30 мл) 3 рази на день до їжі. ЗОВНІШНЬО — настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для ванночок, обмивань, компресів і примочок; настій трави на олії (1 частина товченої свіжої трави на 10 частин олії, настоюють 3 тижні) для змащування ран.
