Вгопіа alba — багаторічна трав'яниста шорстко-опушена рослина родини гарбузових. Корінь ріповидно потовщений, 50—70 см завдовжки і 3—4 см завтовшки, м'ясистий, білувато-жовтий, з білим молочним соком. Стебла лазячі за допомогою нерозгалужених вусиків, до 4 м завдовжки. Листки черешкові, чергові, яйцевидні, п'ятилопатеві, великозубчасті, з серцевидною основою. Квітки одностатеві (рослини однодомні), правильні, в пазушних суцвіттях; тичинкові зібрані гронами, маточкові — щитком; віночок зрослопелюстковий, жовтаво-білий, з п'ятироздільним, розправленим відгином. Чашечка жіночих квіток майже дорівнює віночкові. Плід ягодоподібний, кулястий, чорний, 8—10 мм у діаметрі. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Переступень білий росте майже по всій території України (частіше в лісових і лісостепових районах) по чагарниках, у лісах, біля парканів.
Заготівля і зберігання
Для медичних потреб вживають коріння переступня (Radix Bryoniae). Перевагу віддають кореням з 2— 3-річних рослин. Заготовляють сировину восени. Викопане коріння старанно відмивають від землі й використовують свіжим або ріжуть кружечками, нанизують на нитку і сушать. Сухої сировини виходить 15—16 % . Зберігають окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Свіже коріння можна зберігати всю зиму в льоху так само, як, наприклад, моркву чи редьку.
Хімічний склад
Коріння рослини містить алкалоїд бріоніцин, глікозиди (бріонін, бріонідин, бріонол, бріозид, бреїн), бріонолову кислоту, олеїнову, пальмітинову та інші (всього 23) вільні жирні кислоти, ефірну олію, гіркі речовини — кукурбітацини В, D, E, L та інші речовини.
Фармакологічні властивості і використання
Переступень білий має проносні, сечогінні, відхаркувальні, болетамувальні, кровоспинні й місцеві подразні властивості, в невеликих дозах пригнічує центральну нервову систему. Як лікувальний засіб цю рослину широко використовують у народній медицині. Як протиревматичний і проносний засіб рослину визнає й наукова медицина. В невеликих дозах препарати переступня дають усередину як сильний проносний засіб, при набряках різного походження і болях у ділянці серця, при мігрені. Для лікування ознобишів використовують настій свіжого коріння на прованській чи соняшниковій олії.
Лікарські форми і застосуванні
ВНУТРІШНЬО — настій сухого коріння (1 чайна ложка сировини на 600 мл окропу) по 25—30 мл тричі на день до їжі; настойку з сухого коріння (готують у співвідношенні 1:10) по 20— 30 крапель 3 рази на день; півсклянки настою (1 столова ложка сухого коріння на 200 мл окропу) п'ють натщесерце як сильний проносний засіб; порошки з коріння приймають по 0,5 г тричі на день як проносний засіб; свіжовижатий сік із коріння по 4—8 г з водою 1—2 рази на день (не більше 10 г на прийом) або настойку із 30 г коріння на 700 г вина по 1 столовій ложці кілька разів на день як сечогінний засіб при водянці. ЗОВНІШНЬО — розтирання свіжим соком (до появи водянистих пухирців), настойкою із сушеного коріння (готують у співвідношенні 1:10), емульсією (1 чайна ложка розтертого свіжого коріння на 100 мл олії) або маззю (2 чайні ложки 30 % настойки коріння змішують з чвертю склянки несоленого сала чи вершкового масла або свіжий сік змішують з вершковим маслом чи вазеліном у співвідношенні 1:4).
