Дводомна багаторіча трав'яниста рослина родини аспарагусових. Стебло циліндричне, голе, гладеньке, пряме або вгорі нерідко поникле, 30—125(150) см заввишки, з багатьма косо догори спрямованими гілками. Листки спіральні, лускаті, при основі — з короткою шпоркою, з голчастими або шиловидними (1—3 см завдовжки), так званими кладодіями, зібраними пучками по 3—6, у пазухах. Квітки одностатеві, різновеликі (жіночі удвоє менші за чоловічі), розміщені поодинці або по дві в пазухах листків на довгих (5 — 12 см) звислих квітконіжках, які посередині або вище мають зчленування; оцвітина проста, правильна, білувата чи жовтаво-зелена, зрослопелюсткова, дзвоникувато-лійкувата, глибокошестироздільна. Плід — куляста, цегляного кольору ягода. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Холодок лікарський росте по всій території України на заплавних луках, трав'янистих місцях, серед чагарників, у світлих лісах, інколи на полях та на межах.
Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують кореневища з коренями (Radix et rhizoma Asparagi), траву (Herba Asparagi), плоди (Fructus Asparagi) і молоді м'ясисті, ще не позеленілі паростки стебел. Паростки зрізають напровесні, поки вони ще не повилазили з грунту (в цей час вони ще білі, м'які і ніжні) і використовують свіжими для приготування різноманітних страв. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи молоді зелені розгалуження, і сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. Сухої трави виходить 25 % . Кореневища з коренями заготовляють восени: їх викопують, обтрушують від землі, миють, ріжуть на куски і сушать під укриттям на вільному повітрі, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі до 45°. Плоди збирають у зрілому стані. Кореневища і корені холодку офіцинальні у Венесуелі, .Мексіці, Португалії та Франції. Есенцію з свіжих пагонів холодку використовують у гомеопатії.
Хімічний склад
Трава містить глікозид коніферин, сапоніни, хелідонову і янтарну кислоти, тирозин і аспарагін. У паростках є аспарагін, каротиноїди, нікотинова (1 мг%) і аскорбінова (до 20 мг% ) кислоти, тіамін та рибофлавін. Зрілі плоди містять цукри (до 36 % ), капсантин, фізамін, алкалоїди (сліди), яблучну й лимонну органічні кислоти.
Фармакологічні властивості і використання
Експериментальними дослідженнями встановлено, що при внутрішньовенному введенні аспарагіну і екстракту холодку розширюються периферичні судини, знижується артеріальний тиск, збільшується амплітуда і сповільнюється ритм серцевих скорочень, підвищується сечовиділення, покращується функція печінки. Найкращі результати спостерігаються при застосуванні холодку як сечогінного засобу. Відвар кореневищ з коренями дають усередину при пієлонефриті, циститі, сечокам'яній хворобі, аденомі простати, цирозі печінки, при серцево-судинних захворюваннях, що супроводяться набряками нижніх кінцівок і асцитом, при подагрі, ревматизмі й діабеті, як кровоочисний засіб при вуграх, висипах, золотусі та екземах, як засіб, що збільшує виділення молока у матерів, які годують груддю, та як заспокійливий засіб при тахікардії й епілепсії. Замість відвару кореневищ з коренями можна вживати відвар трави холодку, але особливо доречно (за даними Н. Г. Ковальової) відвар трави прописувати при неврозах серця і захворюваннях нирок. Зовнішньо, у вигляді примочок, відвар кореневищ з коренями використовують для лікування гноячкових захворювань шкіри. Настій плодів холодку вживають при імпотенції й геморої. Лікувальне значення (гіпотензивне, заспокійливе і сечогінне) мають і страви, приготовані з молодих паростків стебел.
