Armoracia rusticana — багаторічна трав'яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Має товстий м'ясистий корінь. Стебло прямостояче, 60— 120 см заввишки, вгорі розгалужене, порожнисте, борозенчасте. Прикореневі листка великі, довгасті або видовжено-овальні, зарубчасті, з серцевидною основою; нижні (стеблові) — перистороздільні; серединні — видовженоланцетні; верхні — лінійні, майже цілокраї. Квітки двостатеві, правильні, в багатоквіткових гронах, зібраних у волосичте суцвіття; пелюстки (їх 4) білі, з коротким нігтиком. Плід — видовжено-овальний здутий стручок. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Походження хрону звичайного невідоме. По всій території України його культивують як пряносмакову рослину.
Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують свіжі корені хрону (Radix Armoraciae), які заготовляють восени і зберігають у льоху у вологому піску. Корені хрону офіцинальні у Бразілії, Венесуелі, Парагваї, Франції та Швейцарії. Вживаються в гомеопатії.
Хімічний склад
Корені хрону містять вітаміни: С — 250 мг%, В, В2, РР; вуглеводи: пентозани — 3 % , сахарозу —1,5 % , глюкозу, галактозу, арабінозу, ксилозу, полісахариди, галактуронову кислоту; тіоглікозиди: синігрин, глюконастурціїн; флавоноїди, сапоніни, гірчичну олію (0,15—0,21 %), мінеральні солі азоту (7,9 мг% ), калію (579 мг% ), кальцію (119 мг%), магнію (35,8 мг% ), заліза (2,03 мг% ), міді (0,14 мг% ), фосфору (70 мг% ), сірки (212 мг% ), хлору (18,8 мг% ).
Фармакологічні властивості і використання
Лікувальні властивості хрону пояснюються подразнюючими й стимулюючими властивостями гірчичної олії, яка збуджує апетит, посилює секрецію залоз шлунково-кишкового тракту. В медичній практиці сік, кашку або настій з корені хрону призначають при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчних шляхів за гіпокінетичним типом, функціональних дуоденостазах і атонії кишечника та як сечогінний засіб при набряках різного походження (виняток становлять набряки, пов'язані з нирковою патологією). Є позитивний досвід лікування настоєм хрону вірусного гепатиту, що супроводиться жовтяницею. У народній медицині, крім того, сік, кашку або настій з коренів хрону використовують при каменях у сечовому міхурі, від подагри і ревматизму, при недокрів'ї, як ефективний профілактичний засіб від грипу та як протицинготний засіб. У суміші з медом хрін використовують при кропивниці й себореї (в останньому випадку рекомендується й настойка коренів на вині), а в суміші з кислим молоком — при цукровому діабеті й легких формах гіпертонічної хвороби. При посиленій розумовій і фізичній праці, авітамінозі . Використовують хрін і як зовнішний засіб: свіжий сік хрону використовують при гніздовій плішивості (щодня 1—2 рази на день ділянки облисіння змащують соком і натирають до порожевіння шкіри цих ділянок) і гнійному отиті (закапують у вухо); водним розчином соку полощуть ротову порожнину і горло при стоматитах, ангінах і фарингітах; кашкою з коренів хрону роблять розтирання при радикулітах, міозитах, артралгіях, бронхітах і пневмоніях; настій з коренів хрону використовують для примочок і компресів при піодерміях, гнійних ранах і виразках, для обмивання обличчя проти пігментних плям і веснянок. При пористій і в'ялій шкірі обличчя роблять маски з кашки хрону і тертих яблук, взятих
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка тертого хрону на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по чверті склянки 4 рази на день до їжі; 500 г тертого хрону заливають 1 л окропу, настоюють 24 години вживають по чверті склянки 3—4 рази на день.
