Лю́бичів — найбільший в Україні (площа понад 4500 га) річковий острів, розташований на межі Броварського та Вишгородського районів Київської і Козелецького району Чернігівської областей. Омивається водами Десни та її протоки Любича.
На острові знаходяться численні озера (Приворот, Вибга, Яма, Домаха, Утянка, Оринин Ріг, Карачовка, Укрепльонне, Вузенька, Гнилуша, Хрестя, Корчувате, Задоріжжя, Яма(Воропаївська), Соболівський бродець, Літковчанський бродець, Хлівче, Бокланка, Чобіток, Хрестище, Пудстань), урочища (Задоріжжя, Марків острів, Дудчин острів, Дубова"), струмки (Гончарівка, Млиновище), долини ("Різникова, Прокоповичова, Довга, Квасолька, Хомині долини, Старкове, Вирок"). Південна частина острова біля Літок, обмежена з півночі струмком Гончарівка, має місцеву назву Великий Луг, Північна частина острова з іншого боку Гончарівки, має назву "Лужок".
Попри цілковиту відповідність критеріям острова (зусебіч оточений водою), донедавна географами ним не вважався. Цим пояснюється його відносна невідомість широкому загалу.
З давніх-давен Любичів — незаселений. Через піщані ґрунти і значну кількість невеликих водойм та заболоченість територія острова є малопридатною для землеробства. Тут випасали худобу, заготовляли сіно, полювали та рибалили, будували млини.
Природа острова — унікальна. 220 видів вищих судинних рослин. 63 види птахів, 8 — ссавців, 5 — земноводних, 2 — плазунів. Деякі з них внесені до Червоної книги України, Міжнародного Червоного списку, перебувають під охороною Бернської та Боннської конвенцій.
Любичів знаходиться в межах Деснянського пролітного шляху птахів під час сезонних міграцій.
Археологічні дослідження на острові поки що не проводилися, проте відомі поодинокі знахідки матеріалів культури ямково-гребінцевої кераміки.
Вочевидь, Любичів ще в давнину слугував природнім сховищем від ворожих нападів для місцевого населення. У новітні часи, під час «зачистки території» відступаючими німецькими військами восени 1943 р., сюди тікали мешканці охоплених полум'ям довколишніх сіл.
