РИБЕЦЬ. Vimba vimba (L.). Рибець — один з найцінніших видів родини коропових. У пониззях річок, які впадають у Чорне та Азовське моря, він веде напівпрохідний спосіб життя. У водосховищах і деяких річках, переважно у їхніх верхніх течіях, наприклад у Дністрі та Дніпрі й деяких його притоках, він є звичайною рибою. Рибець здійснює невеликі за тривалістю й відстанню переміщення до місць розмноження, нагулу та зимівлі.
За формою тіла та деякими зовнішніми ознаками тварина нагадує ляща. Відрізняється від нього коротшим анальним плавцем, нижнім ротом, м'ясистим рилом і наявністю кіля за спинним плавцем, вкритого зігнутими лусками вздовж середини спини.
У Радянському Союзі рибець поширений у басейнах Балтійського, Чорного, Азовського та Каспійського морів.
До недавнього часу вважалось, що в басейні Балтійського моря він представлений окремим підвидом, а в Азово-Чорноморському — ще меншою систематичною категорією — расою. Синхронно проведені різноманітні дослідження груп рибця з річок зазначених басейнів показали, що в них живуть представники одного підвиду.
На Україні найкраще досліджено рибця, що живе у Дніпрі. Для нересту заходить у річку переважно навесні, хоч деяка частина риб переміщується сюди ще восени. З Дніп-ровсько-Бузького лиману рибець починає заходити при температурі води 2—3°, проте найінтенсивніший хід спостерігається, коли температура води піднімається до 8—10°. Це буває у середині травня. Співвідношення самців і самок у нерестовому табуні приблизно однакове, хоч починають і закінчують нерестову міграцію самці.
У пониззі Дніпра рибець обирає для нересту місця, де швидкість течії становить 0,7—1,2 м/с, а дно вкрите різним камінням (черепашник), на якому немає мулу і водоростей. Завдяки цьому відкладена ікра інтенсивно омивається водою і добре постачається киснем. Нерест розпочинається при температурі води 12—13°, але найактивніший він при температурі води 16—20°.
Перед нерестом і особливо під час нього в самців і в самок з'являється шлюбне вбрання. Боки і спина стають темно-сірими, інколи аж чорними, черево — сріблястим, а грудні, черевні та анальний плавці — оранжевими. У самців на головах з'являються дрібні, білуваті горбики, які після нересту зникають.
Відкладанню ікри передує так звана шлюбна гра. Табуни рибців, до яких входять самка і чотири-п'ять самців, плавають по нерестовищу, де самка обирає місце для нересту. Обравши місце, вона, повільно рухаючись проти течії, випускає ікру, а самці, що знаходяться поруч, поливають ікру молочком. Після цього самки залишають нерестовище до відкладання наступної порції, тобто на півтора чи майже два тижні. Найчастіше нерест відбувається у ранкові та передвечірні години, вночі він повністю припиняється. Ікра течією заноситься у щілини між каменями, там вона прилипає до них і одна до одної. Під час відкладання її біля нерестовищ збираються табуни верховодки, густери, краснопірки. Вони поїдають ікру, яка зноситься течією чи затримується на поверхні субстрату. Ікру в щілинах між каменями ці риби не займають.
Цікаво, що найбільша плодючість самок (175,5 тис. ікринок) перевищує найменшу (13,8 тис. ікринок) більше, ніж у 12 раз. У зростанні плодючості помічається більший зв'язок між кількістю ікринок і масою самок, ніж з їхньою довжиною тіла. Із збільшенням плодючості в 5 раз довжина тіла збільшується майже в 1,5 раза, а маса — у 4,5 раза. У триліток виявлено 26 тис. ікринок, у семиліток—175,5 тис. Отже, з віком плодючість самок збільшується.
Тривалість зародкового життя, тобто від запліднення до початку самостійного активного живлення, у рибця при температурі води 14—16° становить 14 діб, при температурі 20—23° —8—9 діб. При цьому зародок в оболонці ікринки розвивається у першому випадку за 4—5 діб, у другому — за 2—3 доби. Зародки малорухливі. Залишивши оболонку ікринки, вони намагаються заховатися на дні під камінням. Через 4—5 днів зародки стають рухливішими, а на восьмий-дев'ятий день переходять жити у товщу води. Через два тижні в них розсмоктуються жовткові міхури, з'являється рот. Коли їх довжина досягне 7,5—10 мм, починають споживати рослинні й малорухливі тваринні організми. Згодом личинки перетворюються на мальків, які утворюють табуни з іншими рибами й переходять на ділянки із сповільненою течією. Тут вони посилено живляться прибережними організмами, поступово спускаючись до гирла річки, проте в місцях із сповільненою течією можуть затримуватись інколи до року. Нагулюючись у лимані, рибець споживає різних ракоподібних, черв'яків, молюсків.
Найшвидше тварина росте у перші три роки життя, коли річні прирости тіла досягають 7—8 см. На четвертому році приріст становить трохи більше 3 см, а в наступні роки — не більш як 2 см. Так, у трирічному віці довжина тіла досягає 20—23 см, у шестирічному — понад ЗО—31 см при масі трохи більшій за 550 г. За період нагулу жирність рибця збільшується майже в 5 раз. Тому його виловлюють переважно під час переднерестової міграції. Збільшенню чисельності цього виду риб можуть сприяти заходи, спрямовані на охорону природних і створення штучних нерестовищ, створення нормальних умов для нересту плідників та інкубації ікри, а також штучне риборозведення.
