ГУСТЕРА. ЛЯЩ. Abramis brama (L.). Серед родини коропових є ряд видів, які за особливостями будови й поведінки дуже близькі між собою. Це, зокрема, густера і лящ, які належать до однойменних родів. Останнім часом доведено, що за зовнішніми морфологічними ознаками і біологічними показниками, а також за відносною масою внутрішніх органів (серця, селезінки, печінки, нирок) та складом білків густеру треба віднести до роду лящ.
Густера відрізняється від молодих лящів, на які найбільш схожа, тим, що має відносно більшу луску, особливо біля спинного плавця й на спині. Парні плавці в неї жовтуваті, інколи навіть червонуваті, чого не буває в лящів.
Обидва види тримаються табунами і майже постійно в одних і тих самих місцях. Риби надають перевагу водоймам із сповільненою течією або стоячою водою. Це переважно рівнинні ділянки річок, великі озера, водосховища. В основному тварини тримаються у глибоких ямах поблизу крутих берегів, нижче від перекатів, де трохи замулене або глинясте дно. Молодь живе у прибережній зоні, заходить у місця з рідкими заростями. Старші за віком особини виходять у відкриті ділянки озер, водосховищ. Тут вони живляться черв'яками, личинками комах, молюсками, рачками тощо. Отже, лящ і густера конкурують за об'єкти живлення. У зв'язку з цим учені рекомендують обмежувати чисельність густери, яка росте повільніше. За той самий час лящ досягає значно більшої маси тіла.
Нереститься густера у травні—червні на третьому-четвер-тому році життя. Відкладання ікри супроводиться бурхливою поведінкою риб, які в цей час втрачають обережність: до них можна підійти впритул і навіть ловити руками. Плодючість густери значна.
Лящ уперше починає нереститись у чотирирічному віці. Правда, таких плідників налічується трохи більше половини. У п'ятирічному віці плідниками стають майже всі особини.
У нерестовому табуні ляща завжди трохи переважають самці. До десятирічного віку серед одноліток самців завжди більше, ніж самок. У наступні три роки кількість самців і самок приблизно однакова, а з чотирнадцятирічного до шістнадцятирічного віку самців зовсім немає.
Плодючість самок ляща збільшується залежно від довжини тіла, маси та віку. Наприклад, у самок довжиною 25—ЗО см виявлено в середньому 120,4 тис. ікринок, довжиною 50— 55 см — 583,6 тис. Самки, маса яких 300—600 г, викидають 95 тис. ікринок, а ті з них, маса яких 3300—3600 г,—600,5 тис.
Нереститься лящ при температурі води близько 15—18° у затишних місцях на глибині 0,5—2 м, інколи глибше, особливо на штучних гніздах. Ікру відкладає на підмиті корені верб, відмерлі залишки стебел очерету, на рогіз і навіть на черепашки відмерлих молюсків. Там же тримаються личинки, а потім і молодь. Мілководдя залишає перед зимівлею не раніше жовтня.
