Регіональний ландшафтний парк «Слов’янський курорт» заснований у 2005 році з метою збереження та раціонального використання типових і унікальних природних комплексів та об’єктів, цінних штучних насаджень паркової зони, а також для розвитку рекреаційної сфери. Розташований у півнично-східній частині міста Слов’янська, у 1-й і 2-й санітарних зонах Слов’янського курорту. Загальна площа парку — 431,31 гектара.
З півдня територія парку межує з руслом річки Колонтаївка. До складу земель ландшафтного парку входять три об’єкти природно-заповідного фонду: озера Ріпне, Сліпне та орнітологічний заказник місцевого значення «Приозерний».
Помірно континентальний клімат зі стійким режимом погоди, з теплим літом (у червні +22 градуси), помірно м’якою зимою (у січні -7 градусів), чисте повітря, насичене ароматами цілющої флори парку, благотворно впливають на стан здоров’я.
«Ніде не буває таких світлих полуднів, ніде не дихає природа такою повнотою щастя та життєрадісності, як в цьому краї; пахне квітами та травами, над головою дзвенить серпанкова музика комах і птахів, які неугавно оспівують це радісне життя, ці безкраї далі, що мліють у засліплюючому блиску сонця!», — саме так писав великий Бунін про Слов’янський край.
З того часу сплинуло багато років. І тепер, коли ми думаємо про Слов’янськ, згадуємо не тільки його історію, але й унікальні солоні озера, оточені зеленим паском соснового лісу, цілющі грязі і мінеральну воду, безліч ботанічних, архітектурних та культурних пам’яток.
Все, що тішить око в цій місцевості, є разом з тим неповторною пам’яткою давнини. Найдавніші історичні документи, в яких згадуються Торські озера, датуються 1527 роком. Існує легенда, за якою Петро Перший, повертаючися з Азова, купався в солоному озері і висловив думку про його цілющі властивості.
У 1827 році штабе-лікар А.К.Яковлєв вперше застосував Слов’янські мінеральні води для лікування хворих солдатів Чугуївського гарнізону, який охороняв фортецю Тор. А в 1832 році той же Яковлев застосував грязелікування, остаточно затвердивши за Слов’янськом славу курортного міста. У 1835 році професор
Харківського університету Є.С.Гордієнко зробив перші аналізи цілющих вод і грязі. Саме з цього почалась довга й багатогранна історія Слов’янського курорту.
Слава про цілющі властивості озер швидко рознеслася по містах і селищах. Невпинно зростав приток людей, які прямували сюди на самолікування. А з будівництвом залізниці він збільшився у кілька разів. Офіційне відкриття курорту відбулось у 1836 році. А в 1892 році вийшов царський указ про те, що Слов’янські мінеральні джерела відтепер набувають статусу державно значущих. Ще до революції 1917 року курорт отримав цілу низку нагород: на Санкт-Петербурзькій гігієнічній виставці, на Всеросійській Нижегородській, на двох сільськогосподарських виставках Харківського земства, а в 1907 році — на Міжнародній бальнеологічній виставці в місті Спа (Бельгія). Тут він отримав найвищу нагороду Grand Ргіх за високу якість лікувальних грязей.
Сьогодні Слов’янський курорт — один з найстаріших бальнеогрязьових курортів України (йому вже 175 років), де для лікування й реабілітації використовуються природні лікувальні фактори: клімат змішаного лісу, сульфідні мулові грязі, ропу, мінеральні води, у тому числі й залізовмісні для лікування анемії.
Слов’янський курорт називають перлиною Донбасу за чисте, настояне на листяних і хвойних деревах повітря, за різномаїття квітучих декоративних чагарників, за солоні озера, які дали друге життя промисловому місту, зробивши його курортним.
Курорт розташований у мальовничому місці, де ландшафтний парк і прилеглі озера створюють неповторний мікроклімат. Тісне спілкування з природою поповнює відчутний дефіцит природного середовища, допомагає послабити психоемоційні стреси. Мальовничі пейзажі позитивно впливають на психіку, створюють сприятливі умови для лікувального процесу і для загального зміцнення здоров’я. Щороку на Слов’янському курорті оздоровлюється близько 20 тисяч людей з усіх куточков України і Європи. Влітку у вихідні дні пляжі семи неповторних солоних озер збирають до 5 тисяч чоловік.
Слов’янський курорт є лідером серед інших курортів України. Чотири роки поспіль він займає перше місце в системі санаторно-курортних установ ЗАТ «Укрпрофздоровниця».
Лісопаркова зона заповідної зони займає площу 134 гектари. На цій території зібрано велику колекцію різноманітних порід дерев та чагарників — понад 110 найменувань. Здебільшого це 40-50-річні хвойні насадження. Навколо озер ростуть верби й осокори, маслини й тополі, акації, туї, в’язи, дуби, листвяниці, клени й каштани. Серед чагарників можна побачити магонію і яловець, буксус і східну вишню, барбарис і глід. Приємно відпочивати у затінку чудових ліан — деревогубця, ломоноса та винограду вейчиго. Рослинне покриття території відрізняється мозаїчністю, роздрібленістю лісових масивів з включеннями водно-болотистих угідь. Різноманітність квітучих рослин — крокусів, луки, барвінків, пролісків, душиці, седуму — створює своєрідний колорит курорту. Особливу привабливість північній горбкуватій частині парку надає наявність
лугових волошок, погремка малого, ковилю, трясунки середньої та інших. З переліку рослин, що охороняються державою, можна відзначити три види лікувальних, які занесено до Червоної книги України: полин біловойлокуватий, чабрець, шафран сітчастий. їхні збирання й заготівля суворо заборонені. Інші лікувальні рослини — глід, шипшина, ромашка аптечна — збираються лише в об’ємах, що не заперечують їхньому відновленню і зберіганню.
Фауна парку представлена зайцями, білками й озерними черепахами. У маленьких озерцях з полиновою та очеретяною рослинністю влітку гніздуються чисельні колонії птахів, які налічують 71 вид. Серед них зустрічається навіть занесений до Червоної книги України ходулочник, колонія якого складає всього 70- 80 пар. Він уже третє століття обирає місцем проживання слов’янський заповідний парк. Крім нього тут можна зустріти ще одного «червонокнижника» — огаря. Місцевий орнітокомплекс налічує 11 видів птахів, внесених Міжнародною спілкою охорони природи до списку таких що зникають в Європі: малого бугая, білого лелеку, кібця, фіфі, турухтана, річну й малу крячку, голубого рибалочки, сирійського дятла, жулана й синьошийку.


    фейсбук