Первісне населення міста, заснованого у VIII— IX ст. (інші варіанти датування - Х-ХІ ст.), становили алани-християни. Після захоплення міста татарською ордою Ногая (1299 р.) виникла назва Кирк-Ор (Кирк-Єр, Кирк-Кор і т. п.) - "сорок укріплень". Нове м істо засі гувал и у XIV ст. караїм и. Спочатку це був торговельно-ремісничий посад, де у XIV-XVI ст. збудували велику кенасу східний фортечний мур з великою брамою, баштами та ін. Водночас Старе місто слугувало резиденцією кримських ханів. До початку XVI ст. тут спорудили мури з південною брамою, монетний двір та мечеть, дюрбе Ненекеджан (Джапіке)-ханум тощо. Назва "Чуфут-Кале" виникла після перенесення столиці Кримського ханства до Бахчисарая: спочатку в 1610-1 669 pp. - "кале" ("фортеця"), а після 1669 р. за релігійною належністю тюркомовних караїмів з'явився додаток "чуфут" ("іудейська"). У XVI ст. в місті налічувалося до 5000 мешканців і до 400 будинків. У XVIII ст. караїми побудували малу кенасу і першу в Криму друкарню. Після приєднання Криму до Російської імперії (1783 р.) і втрати фортецею оборонного значення її мешканці поступово переселилися в передмістя Бахчисарая і в 1860-х роках Старе й Нове міста спустошилися. Одним з останніх мешканців був видатний вітчизняний гебраїст, історик і археолог А. Фіркович (1786-1874 pp.), садиба якого збереглася донині. З 1960-х років ведуться роботи з консервації й реставрації комплексу, який введено до складу створеного в 1990 р. Бахчисарайського історико-архітектурного заповідника. Територія міста має вигляд неправильного видовженого чотирикутника загальною площею до 19 га. Його поздовжня вісь зорієнтована на південний схід. с42 З півдня й зі сходу місто оточують мури з баштами. Середній мур з брамою перетинає місто в меридіональному напрямку й поділяє його на Старе й Нове. Розпланування старої частини тяжіє до променеподібного, з основними поздовжніми вулицями та нерегулярною мережею поперечних провулків. Основою розпланувальної мережі Нового міста є Головна вулиця, яку перетинають поперечні вулички.
Південний мур фортеці змалою брамою зведений у 1396-1433 pp. і перебудований у XVI ст. У 1964 р. проведено його консервацію з частковою реставрацією. Хвилеподібний, наближений до прямого, мур має довжиі іу 84, висоту - 7, товщину - 0,7 м. Мала (потайна) брама замаскована в улоговині біля південного урвища плато. Вирубаний у скелі підхід з боку поля та скельний коридор з внутрішнього боку укріплені муруванням. Первісно коридор мав дерев'яне перекриття й захисні бійниці у верхній частині. Отвір брами перекритий лучковою аркою. Матеріал мурів і брами - бутове каміння на вапняному розчині. Східний мур фортеці з великою брамою захищає місто зі сходу. З боку поля влаштовано сухий рів. Мур і брама зведені у 1396-1433 pp. караїмами, у XVI ст. перебудовані турками, на початку 1960-х років реставровані. Майже прямий мур (довжина -128, висота - 7, товщина -1,5 м) обладнаний трьома баштами: наріжними (північною та південною) і центральною. Наріжні башти - півциркульні, центральна - прямокуті іа в плані, з арковим проїздом у великій брамі. З боку поля над аркою зберігся різьблений на мармурі герб міста. Середній мур фортеці з брамою й баштою збудований у X ст. і відокремлює зі сходу Старе місто. З внутрішнього боку до муру прилягають залишки монетного двору, що не зберігся. Первісно мур був посилений двома наріжними (з півдня та з півночі) баштами, з яких збереглася південна. На місці північної знайдені залишки рову та підземний хід до печер. Довжина муру - 150, висота - 4,5, товщина -1,5 м. Брама викопана у вигляді арки з півциркульною перемичкою. Споруди складені з вапнякових обтесаних блоків на вапняному розчині з внутрішнім забутуванням. Західний фронт посилено земляним насипом. Дюрбе Ненекеджан (Джаніке)-ханум споруджене 1437 р. на відкритому пагорбі у північно-східній наріжній частині Старого міста. Наприкінці 1960-х років відреставроване. Основний об'єм будівлі - восьмерик, завершений невисоким наметом. З півдня до нього прибудовано прямокутний у плані вхідний портал, перекритий коробовим склепінням і завершений двосхилим дахом. 
Поховальна камера перекрита сферичним склепінням. Під її підлогою біля північної грані - поховання, над яким зберігся надгробок з написом. Ззовні роги споруди підкреслені тричетвертними колонками. Споруда складена з вапнякових блоків на розчині, фасади иепотиньковапі, дахи вкриті черепицею. Виразний силует, виконаний у малоазійських формах "сельджуцький" портал та вигідне розташування споруди сприяють її домінантній ролі в забудові Старого міста. Велика караїмська кенаса разом з малою кенасою розташована в глибині подвір'я біля вул. Кенасної. Використовувалась як соборний храм караїмів. Збудована у XIV ст., відреставрована у 1960-х роках. Споруда одноповерхова, прямокутна в плані, з двосхилим дахом, причілком прибудована до південного муру фортеці. Стіни прорізані вікнами; три входи розташовані у виділеному внутрішньою перегородкою північному компартименті. Значно більший за розмірами південний компартимент був молитовним залом. Вхідна частина ззовні акцентована відкритою аркадною галереєю, завершеною односхилим дахом. Збереглися прибудовані до мурів галерейні кам'яні лави, а в інтер'єрі - відновлені в ході реставрації хори в північній частині залу, дощані підлоги на дубових балках, дерев'яні панелі. Головну роль у сприйнятті фасадів відіграє ритм присадкуватих колон, які підтримують аркаду. Споруда складена з кам'яних блоків на вапняному розчині, фасади непотиньковапі. Мала караїмська кенаса займає південно-західний кут садиби на вул. Кенасній. Збудована у XVIII ст, кенаса мала назву "Кодеш-Ева" ("будинок для зборів"). Капітально ремонтувалася в 1796 р. Як і в великій кенасі, поздовжня вісь будівлі орієнтована в меридіональному напрямку. Прямокутна в плані, одноповерхова споруда поділена па дві нерівні частини. Більша частина з хорами для жінок біля північного причілку - молитовний зал. Поздовжня вісь зафіксована головним входом, перед яким влаштовано відкриту галерею. Будівля складена з вапнякових обтесаних блоків на вапняному розчині, фасади непотиньковані. Спільність композиційного вирішення сприяє ансамблевому сприйняттю двох поруч розташованих (великої і малої) кенас. Садиба А. Фірковича виникла у XVIII ст. Розташована в Південно-східній частині Нового міста, між південним муром фортеці й вул. Головною. Відреставрована в 1965 р. складається з садибного будинку, двох службових корпусів, лазні й огорожі. Споруди розташовані периметрально довкола прямокутного в плані двору. У південній частині двору збереглася криниця Копка-Кую, шахта якої завглибшки 10 м виходить у печеру (первісно - водозбірник нині -відкритого типу). Садибний будинок - прямокутний у плані, двоповерховий, з одноповерховою прибудовою з півночі, галерейного типу. Галерея східного фасаду па 2-му поверсі - відкрита, західного - засклена. Будинок складений з бутового каменю на вапняному розчині і завершений двосхилим черепичним дахом. В інтер'єрі збереглися муровані підлоги 1 -го й дерев'яні 2-го поверхів та дерев'яний різьблений плафон залу. Один службовий корпус - одноповерховий, другий - двоповерховий. Обидва муровані з бутового каменю і мають двосхилі черепичні дахи. Лазня міститься в північно-західному куті двору. Вона одноповерхова, прямокутна в плані, мурована з бутового каменю на вапняному розчині й завершена чотирисхилим черепичним дахом. Фасади непотиньковані.
О. І. Тищенко
