КОБЕЛЯЦЬКА ФОРТЕЦЯ 17–18 ст. Виникла водночас із заснуванням міста на початку 17 ст. Розташована на мисоподібному пагорбі на правому березі річки Ворскли.
Відігравала роль важливого опорного пункту на шляхах татарських нападів на Лівобережну Україну. У середині 17 – 1-й половині 18 ст. укріплення фортеця складалися із земляного валу та рову, типової чи палісадової огорожі, а також дерев’яних башт, кількість яких сягала, ймовірно, 8. Загальна довжина укріплень становила понад 860 саж. Всередині розташовані три дерев’яні церкви, будівлі сотенних і міських установ, торгові ряди, школа, шпиталь, громад, й приватні двори. Мала підземні ходи і водогін від річки Кобелячки до центру міста з слабовипалених глиняних труб. Підпорядковувалася Запорізькій Січі, її козаки – кошовому отаманові. У 2-й половині 18 ст. фортеця занепала. На початку 19 ст. ще існував земляний вал довжиною близько 500 саж. Залишки фортеці позначені на плані міста 1871.
