КРЕМЕНЧУЦЬКА ФОРТЕЦЯ 17–18 ст. Первісні укріплення виникли одночасно із заснуванням Кременчука у 2-й половині 16 ст.

За польського короля Сигізмунда III фортеця 1590 одержала статут державної фортеці Речі Посполитої. Призначалася для захисту від Кримських татар, переправи через Дніпро, а також контролю над навколишніми територіями. Із фортецею пов’язані події селянсько-козацького повстань і воєн під проводом С. Наливайка, М. Жмайла, Т. Федоровича, І. Сулими, К. Скидана, П. Павлюка, Д. Гуні, Я. Острянина, визвольної війни 1648–1654, боротьби проти польських, турецько-татарських, шведських нападників.

1634–1635 над зміцненням фортеці працював французький військовий інженер Г. Л. де Боплан. Розташована на пагорбі лівого берега Дніпра, навколо якого ріка утворювала закрут. Планування та забудову фортеці розкриває Кременчука план 1748. Поділялась на дві частини. Її осередком був Замок – найбільш давнє, колоподібне укріплення, оточене валом з палісадом та ровом, що сягало впоперек 40 та вдовжину 80 саженів. До нього прилягало інше укріплення, обведене валом та ровом довжиною близько 500 саженів. Фортеця мала 3 воріт: Новосіченські, Потоцькі та Перекопські; 3 дерев’яні церкви з дзвіницями: Успенську, Михайлівську (будувалася), Преображенську. Біля берега Дніпра розміщувався торг із численними крамницями. Територвя була забудована дворами й садибами. З південно-східного боку був земляний ретраншемент прямокутної форми, збудований під час російсько-турецької війни 1735–1739 для захисту «провиантских магазейнов». На Схід від Замку зображено «Государев дом для находящихся при крепости штаб и обер офицеров», північніше фортеці – селітряний завод. План передбачав реконструкцію фортеці, яка мала розташовуватися вздовж Дніпра, що було частково реалізовано. У 2-й половині 18 ст. фортеця втрачає значення й занепадає.