Монастир знаходиться на східній околиці поселення, біля східного відрізка земляного оборонного валу бастіонної фортеці XVI-XVII ст., яка захищала містечко Межиріч. Ансамбль сформувався в два етапи. До першого етапу (середина XV ст.) належить мурована Троїцька церква. Другий етап (початок XVII ст.) характеризується грандіозним будівництвом - створенням монастиря-фортеці як ланки загальної системи оборони Межиріча. Нині до складу ансамблю входять: Троїцька церква, південний та північний (з кухнею) корпуси келій, південно-східний корпус, дзвіниця, оборонні мури з чотирма наріжними баштами. Троїцька церква - композиційний та смисловий центр ансамблю, навколо якого футгуються інші споруди. Збудовано її за князя К. І. Острозького. Це п'ятиверхий варіант шестистовпного тринавового храму. Квадратний у плані основний об'єм церкви первісно мав, вірогідно, позакомарне покриття. Нижча вівтарна частина - асиметрична, бо південна апсида значно коротша від північної. На опорні стовпи хрещатого перекрою спирається система попружних арок та пандатив. Центральна баня підноситься над середохрестям, бічні - над камерами між раменами просторового хреста. Підбанники всередині циліндричні, ззовні - восьмигранні. Троїцька церква - видатна пам'ятка волинської архітектурної школи. Належить до монументальних споруд, які є проміжною ланкою між давньоруським зодчеством та архітектурою України XVI-XVII ст. Особливістю храму є поєднання будівельних традицій давньої Русі (розпланувальна та об'ємна структури) з елементами готичної архітектури (контрфорси на північному, східному та південному фасадах, стрілчаста форма вікон та характер їхнього кам'яного обрамлення). Коженкорпус - цегляна, прямокутна в плані, витягнута по осі південь-північ двоповерхова будівля з глибоким підвалом. Роги торців обох корпусів підсилені циліндричними триярусними баштами, перекритими сферичними склепіннями й увінчаними високими конічними дахами. Бійниці башт у вигляді перевернутої замкової щілини, прорізаної в кам'яному блоці, уможливлювали обстріл монастирського подвір'я. Риси архітектури Ренесансу, притаманні всім спорудам ансамблю, особливо яскраво відображені в опорядженні будинків келій, зокрема їхніх західних фасадів. Основним акцентом є кам'яні різьблені портали аркових входів. Великі прямокутні вікна нижнього, парадного поверху увінчані трикутними та лучковими сандриками на кам'яних консолях, менші вікна 2-го, жилого поверху оздоблені такими ж сандриками та рустованим кам'яним обрамленням. Характерними для ренесансної архітектури були й конструкції первісного зубчастого даху. На кожному корпусі він складався з чотирьох однакових невеликих двосхилих дахів та з двох односхилих, притулених один до одного поздовжніми сторонами. Гребені дахів були перпендикулярні до поздовжньої осі корпусів. Рисами ренесансного мистецтва позначено й інтер'єри корпусів келій. Особливо гарно виглядають зірчасті склепіння приміщень колишньої бібліотеки та трапезної на 1-му поверсі. Південно-східний корпус збудовано в 1606-1610 pp. Нині це напівзруйнована прямокутна в плані одноповерхова будівля з підвалом, яка стоїть впритул до південно-східної наріжної башти обороннихмурів. Анфіладно розміщені чотири приміщення корпусу перекрито циліндричними склепіннями з цегли. Стіни споруди увінчані високим цегляним ренесансним аттиком, ззовні прикрашеним глухою аркатурою з неглибоких ніш з півциркульними перемичками та простими імпостами. Вікна і двері 1-го поверху та двері підвалу мали кам'яне рустоване обрамлення. Наявність аттика обумовлювала конструкцію первісного даху корпусу зі схилами, спрямованими до середини. Атмосферні опади виводилися за межі подвір'я у східний оборонний рів. Згодом цей дах було замінено на звичайний чотирисхилий. Горище, яке при цьому утворилося, використовувалось для господарських потреб. Дзвіниця розміщена в центрі західного оборонного муру, напевне, на місці надбрамної башти й об'єднана з критою папертю Троїцької церкви невисокими цегляними стінами. Точної дати спорудження дзвіниці не встановлено. Барокові архітектурні форми, своєрідний ордер, характер членувань і профілів карнизів та чотиригранна висока баня з заломом дають змогу датувати будівлю XVIII ст. План нижнього ярусу дзвіниці - майже квадрат, а верхнього, значно меншого за площею, - прямокутник, витягнутий у напрямку схід-захід. Прохід у нижньому ярусі та два вузькі приміщення обабіч нього перекриті циліндричними склепіннями, верхні перекриття - дерев'яні. Стіни та склепіння вимурувані з цегли. Оборонні мури з наріжними баштами, зведені в 1606- Іб10 pp., оточують трапецієподібне в плані монастирське подвір'я площею близько 0,92 га. Загальна довжина мурів - близько 410 м, товщина 1,3-1,5 м, висота – S-8 м. Матеріал мурування -камінь-піщаник, а у верхній частині (починаючи з напіввалу під фризом) - з жолобчастої цегли. Верх оборонних мурів по всьому периметру оперезаний карнизом, фриз якого прикрашено виразним двоколірним (чорний з білим) орнаментом, виконаним у техніці сграфіто. Фігурне завершення мурів складається з зубців типу "ластівчин хвіст", які чергуються з напівовалами. Роги мурів підсилені чотирма шестикутними двоярусними оборонними баштами, призначеними для флангового обстрілу вздовж мурів. Бійниці в баштах мають вигляд перевернутої замкової щілини. Фриз карнизів 1-го і 2-го ярусів башт, як і оборонні мури, оперезує стрічка геометричного двоколірного (чорний з білим) орнаменту, виконаного в техніці сграфіто. Троїцький монастир-фортеця в Межирічі є найвизначнішим ренесансним монастирським ансамблем Волині.
О. М. Годованюк