Місто (13.4 тис. жителів), районний центр, розташований на берегах р. Чебриж. На початку XVII ст., коли ці землі входили до складу Речі Посполитої, шляхтич Хвощ заснував хутір, що в 1629 р. мав нинішню назву. Після приєднання до Московської держави (1654 р.).
Городня входила до складу Седнівської сотні, а під час Північної війни (в 1705 р.) стала самостійним сотенним містечком. Через цю війну в місті з’явився досить незвичайний пам’ятник, історія (або легенда?) виникнення якого така. Під час шведсько-російської війни російський імператор Петро І в 1709 р. святкував тут свій день народження і передав у подарунок гостинним господарям три чавунні гармати. Про це свідчить напис на пам’ятнику, що був установлений майже через два століття в 1888 р. В 1782 р. Городня стає повітовим містом Чернігів-ського намісництва, а через три роки одержує Магдебурзьке право. Серед інших нечисленних визначних пам’яток Городні — Миколаївська церква (XIX ст.), пам’ятник (1903 р.) на могилі українського етнографа і фольклориста С. Носа та пам’ятник Т. Шевченку (1982 р.), який відвідав місто в 1846 р.
