Місто обласного підпорядкування, розташоване у північно-східній частині Донецького кряжу в місці злиття річок Кривий Торець та Казенний Торець за 86 кілометрів від Донецька. Транспортні послуги здійснюють 2 автотранспортних підприємства та одне трамвайне управління. На балансі трамвайного управління знаходяться 24 одиниці рухомого складу. Автобуси перевозять пасажирів за п’ятьма маршрутами, поза межами Дружківки приміські автобусні перевезення здійснюються за дев’ятьма маршрутами та міжміські — за трьома.
Дружківка — сучасне й стародавнє місто. У 1781 році на цих землях з’явилося козаче поселення, яке потім і виросло в одне з багатьох робочих міст Донбасу.
Перша згадка про Дружківку датується 1881 роком у «Відомостях про землі Катеринославського намісництва». У ті роки з’явилося село Бахмутського уїзду Катеринославської губернії Дружківка. Цю ж назву отримала й залізнична станція, яка виникла на Курсько — Харківсько — Азовській магістралі для забезпечення транспортного зв’язку з великими містами та морськими портами. Але справжній розквіт Дружківки розпочався із будівництвом французькими й бельгійськими промисловцями металургійного заводу. Шістнадцятого квітня (за старим стилем) 1892 року відбулось урочисте закладення першого каменя майбутньої домни, а вже на початку XX століття Дружківка перетворилася в розвинене робітниче селище, на заводах якого працювало понад 6 тисяч працівників. За проектом паризьких архітекторів була побудована церква, а акціонерами були споруджені театр, велотрек та іподром.
Промисловий потенціал міста складає основу господарського комплексу і посідає важливе місце в економіці області з випуску багатьох видів продукції. У Дружківці він представлений підприємствами, які виробляють шахтне обладнання, кріпильні інструменти, вогнетривкі матеріали, газові побутові плити, хлібобулочні та кондитерські вироби, фарфорову продукцію. Вироби Дружківки експортуються як у країни близького зарубіжжя, так і в Італію, Туреччину, Польщу, Іспанію, Грецію, Ліван, Угорщину, Румунію і Болгарію.
У місті працюють 9 лікувальних установ: З лікарні, 2 лікарські амбулаторії, 2 диспансери, станція невідкладної медичної допомоги і стоматологічна поліклініка.
Першу освіту юним дружківцям надають 14 загальноосвітніх шкіл. Функціонують також школа-інтернат, вечірня школа, ліцей «Інтелект», 3 позашкільних і 12 дошкільних закладів, професійно-технічне училище, два технікуми і 3 філіали вищих навчальних закладів.
Освіта в місті тісно пов’язана із культурним життям. До послуг дружківців 8 бібліотек, художній музей, дитяча музична школа. У Дружківці народилися й виросли заслужений художник Білорусії В.Сахненко, скульптор К.Ракитянський, український живописець М.Вайнштейн, народний артист України О.Фіалко.
Але не тільки культурними діячами пишається Дружківка. Спортивну славу місту принесли чемпіон світу велогонщик Данило Попов, призер чемпіонату Європи з легкої атлетики серед ветеранів В.Макіїв, чемпіон України з карате-до А.Чабанов.
Є що подивитися туристам в Дружківці. Саме тут знаходиться хіба що не єдине місце на планеті, де природа демонструє людині те, що було мільйони років тому. На північно-східній її околиці, у мальовничому куточку балки Росоховатій, знаходяться так звані Дружківські закам’янілі дерева. У період палеозойської ери приблизно 250 — 270 мільйонів років тому на території Донбасу знаходилося мілководне море, що перерізалося піщаними лагунами. На його заболочених берегах росли величезні тропічні дерева, залишки яких і зараз зустрічаються в піщаних і вугільних шарах. На сухіших місцях росли араукарії — прарослини сучасної сосни. Стовбур дерев сягав висоти 40 — 50 метрів, доходячи в діаметрі до 1 — 1,5 метра. Після могутніх ураганів під товщою води вони поступово мінералізовувались, а в мезозойську еру під час землетрусів піднімалися на поверхню вже в скам’янілому вигляді. Ось такий прадавній ліс і «шумить» у Дружківці, нагадуючи сучасним поколінням про вічність буття...


    фейсбук