Місто обласного підпорядкування, розташоване за 44 кілометри в північно-західному напрямку від Донецька. До найближчої станції Селидівки Донецької залізниці — 5 кілометрів. Автомагістраль загальнодержавного значення Донецьк — Дніпропетровськ проходить уздовж північної межі міста. Дороги обласного й місцевого значення Селидове — Красноармійськ, Селидове — Українськ, Селидове — Новогродівка зв’язують місто з населеними пунктами області.
Історія міста Селидового починається з XVII століття, коли ця місцевість стала козацькою слободою. За легендою, тут жив козак Селид — рибалка, хлібороб, тваринник, на честь якого і назване поселення. У 1782 році розпорядженням Бахмутської провінціальної канцелярії на березі річки Солона була створена державна слобода Селидівка.
Приблизно у цей час і почалося інтенсивне заселення території. У 1770-1773 роках на берегах річки Солоної поселилися молдавани з Дністра, сім’ї українських селян-втікачів, міщани і козаки з Чернігівської і Харківської губерній. Вже у 1797 році у Селидівці мешкало 927 жителів: 510 чоловічої і 447 жіночої статі.
Селидівка, яка знаходилася на чумацькому шляху з Бахмута до Маріуполя і Криму, швидко збільшувалася як за рахунок власного приросту населення, так і за рахунок притоку селян-втікачів. Тільки за першу половину XIX століття чисельність її населення збільшилася у 4 рази. По сусідству із Селидівкою з’явилися інші населені пункти — Олексіївка, Галіцинівка, Курахівка, Пустинка та інші, які були маєтками поміщиків Бахарева, Карпова, Сонцева і князя Галіцина. Уже у 1797 році, тобто у перші роки існування Селидівки, представники місцевої адміністрації почали клопотати про відкриття у слободі церкви Святого Миколая, яка була побудована і освячена навесні 1799 року.
Перша школа була відкрита у 1872 році. Тоді в ній був лише один вчитель і навчалося 38 хлопців і 3 дівчинки, хоча чисельність населення слободи досягла 4000 осіб, і з 1865 року Селидівка була волосним центром.
Селидівський «ренесанс» почався після побудови Катеринівської залізниці в 1884 році. Поклади вугілля поблизу Селидівки було відкрито ще в 50-х роках XIX сторіччя, але тільки з введенням в експлуатацію залізниці почалася інтенсивна його розробка. Отже, на початку XX століття працювала вже ціла низка вугільних рудників.
Сьогодні промисловість міста представляють 12 великих підприємств. Головна галузь— вугільна. Вона становить 70% у загальному обсязі промислової продукції. На території міста розташовані 3 шахти ДП «Селидіввугілля» («Курахівська», «Україна» та імені Д.С.Коротченка) і 3 збагачувальних фабрики (ЗАТ ЦЗФ «Селидівська», ТОВ ЦЗФ «Курахівська», ОП ЦЗФ «Україна» ТОВ «Донбас- вуглепереробка»). Основні види економічної діяльності — видобуток вугілля та переробка вугільного концентрату.
Але не тільки вугільна галузь уособлює Селидівку. Тут є все для нормального функціонування промислового міста.
Виробництво будівельних матеріалів здійснюють ЗАТ «Селидівський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «Донбудкомплект». Машинобудування представлене ЗАТ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод». Діяльність підприємства спрямована на випуск конкурентоспроможної продукції, насамперед для вугільної і металургійної галузей промисловості. Підприємство випускає продукцію із сталевогоо і чавунного литва, виробляє деталі із кольорового литва.
У місті працює ВАТ «Селидівський хлібокомбінат». Підприємство виготовляє 22 види хлібобулочних і 11 найменувань кондитерських виробів.
Сільське господарство в місті представлене 2 приватними підприємствами, 3 товариствами з обмеженою відповідальністю, 6 фермерськими господарствами. Загальна площа сільгоспугідь 5478 гектарів, з них ріллі — 5266 гектарів.
У системі освіти функціонують 12 дошкільних закладів, 15 денних загальноосвітніх шкіл, у тому числі гімназія, вечірня (змінна) ЗОНІ ІІ-ІІІ ступенів, 3 позашкільних заклади, а також Селидівський гірничий технікум, професійний ліцей і професійно-технічне училище, де готуються кадри для вугільної промисловості.
Система охорони здоров’я представлена 4 лікарнями на 290 ліжок, 4 поліклінічними відділеннями з плановою потужністю 1017 відвідувань на зміну, 3 відділеннями швидкої допомоги і декількома приватними стомато-логічними кабінетами.
У місті функціонують 7 бібліотек для дітей і дорослих, 3 дитячих музичних школи, 5 будинків культури і парк культури й відпочинку. Діють творчі колективи: народний вокальний ансамбль «Рябинушка» та оркестр народних інструментів.
Важливим засобом підвищення соціальної 1 трудової активності та збереження здоров’я громадян міста є фізична культура і спорт. У місті діють 3 стадіони, 32 спортивних майданчики, з них 6 тенісних кортів, працюють дитячо-юнацьких спортивних школи для підготовки з 16 видів спорту: баскетболу, волейболу, кікбоксінгу, тенісу, футболу тощо.


    фейсбук