ЄЛЕЦЬКИЙ УСПЕНСЬКИЙ МОНАСТИР у Чернігові. Заснований у 60-х pp. 11 ст. Чернігівським князем Святославом Ярославичем (1027–1076) на Заході від Дитинця у хвойному лісі, звідки й дістав свою назву. 1239 спалений монголо-татарами. Відбудований 1445–1495. У 1635–1649 належав єзуїтам. Після визволення міста від польської шляхти монастир було відновлено. 1646 український педагог і письменник, церковно-просвітительський діяч, друкар-видавець К. Ставровецький (Транквіліон; ?–1646) надрукував тут першу в Чернігові книгу: «Перло многоценное». В 1657 архімандритом монастиря був церковний, літературний і політичний діяч України Лазар Баранович, 1669–1688 – український письменник, громадсько-політичний і церковний діяч І. Галятовський, за яких монастирська бібліотека перетворилася на велике книгосховище.
Архітектурний ансамбль монастиря складався поступово протягом 11–18 ст.імає риси українського барокко. Головний елемент композиції – Успенський собор, монументальність якого підкреслюють одноповерхові келії 16–17 ст., Петропавлівська церква з трапезною 17 ст., залишки будинку ігумена 18 ст., західна брама та ін. Вертикальний акцент композиції – 36-метрова дзвіниця, поруч з якою міститься будинок Феодосія Углицького. На території виявлено печери давньоруської доби. Монастир включено до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.
