с. Шевченкове Галицького району
За 5 км на північ від Галича збереглися земляні вали одного з укріплених монастирів. Його було збудовано на горі при злитті р. Ломниця з Дністром. У центрі укріплень стоїть мурована церква, збудована близько 1200 р.У первісному вигляді храм був хрещатобаневим, тринавовим, чотиристовпним, майже квадратним у плані, з трьома апсидами та однією банею.У середині XIV ст. церкву передано католикам і переосвячено на костел св. Станіслава, перша згадка про який датована 1367 р. Після перенесення католицької парафії до Галича церква стояла пусткою з 1427 р. до кінця XVI ст. У 1575 р. вона потерпіла від нападу татар. 1596 р. польський король Сигізмунд III передав пустку ордену францисканців, яків 1598-1611 pp. перебудували церкву на тринавовнй базилікальний костел. Він зазнав руйнувань 1676 р, 1802 р. (від пожежі) та 1915 р. (від артилерійського обстрілу). У 1926 р. пам'ятку відремонтовано, за винятком західного порталу, реставрацію якого виконано 1965 р. У 1997-1998 pp. пам'ятку реставровано з відтворенням гіпотетичного первісного вигляду за проектом архітектора І. Могитича. Зведено північне й південне рамена трансепта та підбанник з шоломоподібною банею, внаслідок чого храм набув ознак типологічної групи "вписаного хреста".Особливість плану церкви - надзвичайна точність його геометричної структури.Матеріал стін спорудидбайливо обтесані кам'яні блоки сіруватого та охристо-сірого кольорів на вапняному розчині. Фасади лаконічні й стримані, площини стін не мають декору. Естетичний ефект виникає від майстерно виконаного мурування. Вражає надзвичайно тонке профілювання окремих деталей. Західний портал церкви прикрашено колонками на п'єдесталах складного профілю, з капітелями своєрідно трактованого коринфського ордера. Антаблемент та архівольт порталу прикрашено різьбленим стилізованим акантовим орнаментом, перевитим джутами. Південний портал декоровано скромніше. Півколонки глухої аркади, які членують фасади апсид, увінчано невеликими витонченими, різними за малюнком капітелями.Навіть у наш час, після перебудов, які спотворили первісний вигляд, храм справляє велике враження досконалістю форм. Архітектура церкви св. Пантелеймона свідчить про зв'язок галицького зодчества з романською архітектурою країн Східної та Середньої Європи.Вїзна брама-дзвіниця стоїть на захід від церкви св. Пантелеймона, первісно у створі земляного валу. Збудована в XVII ст., вона була основною ланкою в системі оборони монастиря. Це прямокутна в плані, цегляна двоярусна споруда, перекрита невисоким чотиригранним наметом із заломом. У нижньому ярусі, перекритому цегляним циліндричним склепінням, по осі захід-схід, знаходиться проїзд на монастирське подвір'я. Другий ярус, що правив за дзвіницю, зовні поділено горизонтальним карнизом на дві нерівні частини. У верхній частині всіх фасадів є отвір з півциркульною перемичкою. У нижній частині стін влаштовано бійниці.
О. М. Годованюк
