Монастир заснований у XVI ст. Первісно осередок з невеликою церковцею св. Миколи розташовувався на схилі гори. У 1613 р. Ян Щесни Гербурт дав монахам, які переховувалися від татарських набігів, привілей на будову монастиря. Тоді ж постала друга церква св. пр. Іллі майже під вершиною гори, де в пізніші часи був монастирський цвинтар. У 1693 р. в монастирі створено новіціят. У 1705 р. розпочалося спорудження теперішньої церкви св. Онуфрія, на зразок лаврівської, архітектом Яковом Мамровцем з Ярослава на новому місці коло підніжжя Чернечої гори, за два кілометри від міста. У 1731 р. поруч з церквою зведено двоповерховий корпус келій, в якому доживали віку перемиський єпископ Єронім Устрицький (помер 1746 р.) та хорватський владика грецького обряду Теофіл Посіч (1750-і pp.). Монастиреві під-порядковувалися менші в Буковій коло Фельштина, Наклі коло Перемишля та в Журавині коло джерел Сяну. Після скасування частини монастирів у 1744 р. до нього приєднано чернечі осідки в Улючі, Рибнику, Колоденці коло Жовкви (звідси до монастиря перенесено чудотворний образ св. Онуфрія). У 1784р. закінчено будівництво мурованої двоярусної, квадратової в плані дзвіниці, завершеної великою банею, будівництво якої розпочалося у 1731р. У 1867 р. монастир склав угоду з пряшівським різьбярем Михайлом Федорчаком на виготовлення нового іконостасу, престолу і двох нових вівтарів на протязі двох з половиною років. В 1882 р. монастир став зародком обнов-леного василиянського чину. 1928 р. проведено реставрацію споруд. У 1931 р. в мо-настирі обраний перший найвищий настоятель відновленого василиянського чину о. Діонісій Ткачук. По другій світовій війні у приміщеннях закритого монастиря (з церкви знято восьмерик і баню) розташувалася лікарня для душевнохворих жінок. Зараз монастир відновлює свою діяльність.


    фейсбук