Комплекс монастиря Капуцинів

Придбавши Олеський замок від родини Собеських, нові власники - Жевуські - перетворюють замок у розкішний палац. Крім того Северин Жевуський задумує побудувати навпроти замку монастир. Перевагу він надає орденові капуцинів.
Капуцини - монахи католицького чернечого ордену, який виник у XVI столітті. Назва ордену походить від обов’язкової деталі монашого одягу - головного убору, який мав вигляд загостреного вгорі капюшона (по-італійськи - “саррисіо”). Капуцини з’явилися на території Польщі ще за часів Я на III Собеського. Закликаючи їх до Олеська, С.Жевуський був упевнений, що вони найкраще надаватимуться для роботи серед місцевого населення, схильного до бунтів. С.Жевуський не шкодував коштів для спорудження монастиря. Для цього він запросив досвідченого архітектора з Поділля - Мартина Добравського. Саме за його планами у 1737 році завершилось будівництво класичного бароккового комплексу будівель монастиря, композиційним центром якого є костел Святого Антонія. Будову зводили так, щоб вона сприймалася з боку замку, куди орієнтований головний фасад храму. З півдня до костелу прилягає квадратний у плані (35 х 35 м) корпус монастиря з келіями на першому і другому поверхах.
Монастирський корпус має замкнуте внутрішнє подвір’я. З південного боку монастир замикався трапезною і кухнею з криницею.
Перед фасадом костелу на відкритому подвір’ї скульптор Леблан, який працював в Олеському замку, створив три кам’яні скульптури, що зображали Святих Марію, Антонія і Онуфрія. Всередині костел прикрашали живописні роботи художника Симона Чеховича.
Всю територію монастиря оточував мур висотою до трьох метрів. В’їзна брама знаходилася з боку головного фасаду. В дворі попід стінами колись влаштували п’ять мурованих капличок (тепер відновлено тільки дві). На території монастиря викопали два ставки, висадили фруктові дерева, розбили ділянки для вирощування городини і лікарських рослин.
У самому монастирі зберігався архів та прекрасна бібліотека, діяла аптека із різноманітними ліками.
Жевуські дбали про утримання монастиря. Навколишні села зобов’язувалися постачати монастиреві: “...пшениці на муку - 24 корці, жита на муку - 24 корці, крупів ячмінних, гречаних, пшона - по 3 корці, гороху - 3 корці, маку - одну четверть корця, пива - 96 бочок, свиней - 4, баранів - 6, індиків - 4, телят - 8, курей - 256, гусок - 32, качок - 32, дров - 912 возів, оселедців - 4 бочки і т.д.” В Олеський монастир монахи потрапляли різними шляхами. Тут вони проводили довгі літа. В монастирі вони закінчували свій земний шлях, там їх і хоронили. Монахом став і сам архітектор Мартин Добравський. Траплялись серед монахів і досить освічені люди, як, наприклад, умілий лікар і управитель аптеки монах Агрипін Капуцин.
У 1755 році з великими почестями у монастирі поховали його засновника, власника Олеського замку Северина Жевуського.
Після першого поділу Польщі, коли наші землі опинилися під владою Австрії, у 1785 році монастир капуцинів закрили. Спочатку там планували розмістити військовий шпиталь. Під час пристосування під нові потреби монастир зазнав великих втрат. У костелі пошкоджено живопис, розкрадено багато цінного обладнання, невідомо куди поділися архів та бібліотека. Тільки завдяки втручанню цісаря Йосифа II у 1788 році монастир повернули капуцинам. І з цього часу він діяв до 1939 року. З жовтня 1939-го по 1940 рік радянська влада влаштувала в монастирі табір для польських військовополонених та інтернованих вояків. А в 1941-му вже німці створили тут табір для радянських військовополонених, згодом тут діяло єврейське гетто, а потім знаходились німецькі військові склади. Монастирські будівлі зазнали нових втрат і пошкоджень, понищено живопис у костелі, понівечено скульптури, знищено каплиці, вирізано сад і декоративні насадження, закидано ставки.
До 80-х років XX століття в приміщеннях монастиря діяло сільськогосподарське училище. Тут знаходилися класні кімнати, гуртожиток, їдальня, спортзал, котельня. На подвір’ї стоя-ла сільськогосподарська техніка.
Після завершення будівництва нового навчального корпусу, у 80-х роках минулого століття, училище звільнило монас-тир, який передали музею “Олеський замок”. Тепер тут проведено ремонтні роботи всередині і зовні, частково відновлено монастирське подвір’я, відбудовано дві з п’яти капличок, гарно впорядковано територію, насаджено дерева і декоративні кущі.
На нинішній день у монастирі знаходиться фондосховище і виставочні зали Львівської галереї мистецтв. А сам комплекс монастиря з костелом є невід’ємною частиною архітектурно-мистецького музейного комплексу “Олеський замок”.