САРИ – село Гадяцького району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села: Донцівщина, Київське, Малі Будища, Саранчова Долина, Червоний Кут. Розташоване на правому березі річки Псла, за 7 км від райцентру. 2919 жителів (1990).
1622 на «Сарському городищі» заснована слобода в 10 дворів. Значаться на карті Г. Л. де Боплана. 1636 привілеєм польського короля Владислава IV урочище Сари призначене для заселення. На той час входили до Черкаського староства. З початку визвольної війни українського народу у 1648–1654 село відносилося до Гадяцького, 1661 – Зіньківського полку, 1672 – Гадяцької першої сотні Гадяцького полку. Довгий час належали Бутовичам. 1675 гетьман І. Самойлович передав переяславському та гадяцькому протопопу Григорію Бутовичу села Сари і Крутки. У 2-й чверті 18 ст. Гадяч та навколишні села належали гетьману Д. Апостолу (1727–1734), потім село – власність гетьмана К. Розумовського (1750–1764), який 1785 продав їх в казну. З 1781 – у складі Гадяцького повіту Чернігівського намісництва. За переписом 1785 у селі – 99 хат, 225 жителів, 1 письменний. 1791 село віднесено до Київського намісництва, 1796 – Малоросійської, 1802 – Полтавської губернії. За переписом 1859 – село власницьке і козацьке, 291 двір, 2602 жителя; 1863 село – центр волості Гадяцького повіту, 291 двір, 2848 жителів, дерев’яна Різдва Богородиці церква в одному зв’язку з дзвіницею (1782), при ній бібліотека. 1884 – 835 дворів, 5151 житель; 1900 1198 дворів, 8992 жителя, дерев’яна Миколаївська церква (1897); 1910 – 904 двори, з них 364 не мали орної землі, 494 – не мали коней. Найпоширенішим промислом було щетинництво.
