МОШНИ

Велике село (4.8 тис. жителів) Черкаського району, розташоване на лівому березі р. Вільшанка. Мошни вперше згадуються в 1494 р. у дарчій грамоті литовського князя Олександра. Під час Визвольної війни в 1649 р. село стає сотенним містечком. У другій половині XV    ст. його неодноразово грабували кримські татари, палили поляки, руйнували турки, що провокувало масову втечу жителів на Лівобережжя. Після укладення “Вічного миру” 1686 р. Мошни потрапили в нейтральну смугу Придніпров’я, що не підлягала заселенню. Наприкінці XVIII ст. їх купив Г. Потьом- кін, від якого село успадкувала його племінниця Браницька. На її дочці женився граф Воронцов, якому Мошни дісталися як придане. На початку XVII    ст. село стає центром великого маєтку, а в 1811 р. йому повертається статус містечка. Напроти сучасного села за р. Вільшанкою, на пагорбах, утворених людовиком 200 тис. років тому, новий власник розбив парк Створений на основі природного дубового лісу парк простягся на 8 км, і для гостей по ньому організовувалися кінні прогулянки. Велика ділянка парку була виділена під звіринець, обнесена високим парканом. Самою оригінальною будівлею маєтку була майже 60-метрова вежа Святослава, розташована на краю гори. Якщо хазяї перебували в палаці, то в скляному ліхтарі на вежі в темний час доби горів вогонь. Від колишньої величі залишилися лише занедбаний парк та Преображенська церква (1840 р., архітектор Торрічеллі), розташована в центрі села. Вона побудована в стилі романтизму з використанням елементів готики і стилістично разюче схожа на Головний корпус Воронцовського палацу в Алупці. До кінця XIX ст. Мошни стають помітним економічним і торговельним центром Придніпров’я, однак радянська влада не підтвердила статус містечка, і воно поступово перетворюється на нехай і велике, але село.