Розташоване село Буяни за 24 кілометри від залізничної станції Луцьк. Є центром сільської ради, якій підпорядковані ще села Усичі і Усичівські Будки.

Друковані джерела називають село під 1455 рік, коли волинський землевласник Яків Бойна Немирович записав своїй жінці Олізарівні село Буяни, яка потім передала його знаменитому князю Чарторийському.

Цікава історія села протягом всього періоду. В 1920–1939 роках, під час польської окупації Волині, тут активно діяла "Просвіта". Авторитетом у селян користувалися також громадські організації "Сільський господар", антиалкогольне та протині- котинове товариство "Відродження”, а також кооперація "Добробут". Діяли осередки Української соціал- демократичної партії, КПЗУ, з 1932 року – ОУН.

Великою популярністю в селі користувався Союз українок, який створювала і керувала ним Ольга Свиріпа. Вона їздила по селах і організовувала такі ж союзи. Це були полум’яні патріотки України. І дітей своїх виховували такими ж. Два сини Ольги Свиріпи загинули в УПА. І сама була репресована радянською владою.

Прихід Червоної Армії у вересні 1939 року трудящі Буян зустрічали радо. Створили перший колгосп. Але органи НКВД за минулі політичні погляди заарештували до 20 селян, 11 з них без суду і вироку були розстріляні в луцькій в’язниці 23 червня 1941 року. Серед розстріляних там під трупами випадково лишився живим бібліотекар “Просвіти” М. П. Куделя.

Майже сотня жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні. 50 з них за героїзм нагороджено орденами і медалями.

У селі є школа, будинок культури і бібліотека, кімната-музей Тараса Шевченка, який організував і ним опікується відомий далеко за межами області шевченкознавець Микола Куделя.

Колгосп згодом був реформований у радгосп імені Шевченка. Нині на його базі створено кілька фермерських та приватних сільськогосподарських підприємств.

Усичі – село Буянівської сільської ради. Назву села народна етимологія виводить від слова "Січ".

На території сільської ради є державна сортодільниця, організатором якої був Заслужений агроном України Г. Є. Климчук.

В У сичах народилися: один з найкрупніших архітекторів передреволюційної пори, академік Мар’ян Мар’янович Перетяткович, капельмейстер першого радянського державно-урядового духового оркестру Людомир Антонович Петкевич, професор Волинського технічного університету Володимир Юрійович Середа.

В селі – понад 300 дворів. Є клуб, медпункт, відділення зв’язку, дев’ятирічна школа і Свято-Стефанівська святиня. Церква святого апостола Первомученика архидиякона Стефана побудована в 1795 році на кошти парафіян. В єдиний комплекс із храмом входить завершена куполом дзвіниця. В 1966 році Свято-Стефанівську церкву було зареєстровано як архітектурну пам’ятку.

В 1943 році псаломщиком був призначений Микола Тимофійович Назарук, який 57 років чесно і добросовісно виконує ці обов’язки.

Поблизу села Усичі виявлено залишки давньоруського городища і селища, а поруч з ними – курганний могильник ХІ–ХІІІ століть нашої ери.


    фейсбук