Селище (6.1 тис. жителів), центр ранавколо якого розбивають пейзажний парк.
Роботи здійснювалися під керівництвом знаменитого ірландця Д. Макклера (1762–1853 рр.), прізвище якого поляки переінакшили на Міклер. Він більшу частину життя провів на кресах (так називають окраїни колись територіально величезної Речі Посполитої) і створив десятки чудових парків на Поділлі. Спорудження палацу і супутніх йому господарських будівель було завершено в 1805 р.
Незвичайність конструкції палацу полягає в його розташуванні на доволі крутому схилі долини річки. З одного боку палац виглядає доволі традиційним, навіть банальним двоповерховим будинком у стилі класицизму, а з іншого боку — це величний, помпезний і разом з тим ши ряючий над схилом триповерховий палац, висота якого збільшується як мінімум ще на один поверх за рахунок високих похмурих мурів фундаменту, у надрах яких розташовані каземати та арсенал. Вважається, що частиною фундаменту могли стати залишки укріплень, зведених ще в XVI ст. У 1842 р. власник маєтку заснував цукровий завод, що довгі роки був єдиним підприємством містечка. Серед інших будівель маєтку збереглися флігель і кам’яний 1842 міст, в останні роки зіпсований дисонуючими надбудовами із силікатної цегли. За радянських часів на території маєтку знаходилася школа-інтернат санаторного типу, що існує дотепер.
