Печера Язичницька (Печерний монастир) розташована біля села Монастирок (Борщівський район, Тернопільська область). Вимита у скелі (камінь Довбуша), складеній верхньокрейдовими вапняками.
Загальна довжина порожнини становить 42 метри.
Печера розташована на лівому березі річки Серет.
Названа по виявленому язичницькому храмі – давньослов’янський печерний храм “Язичеська святиня” IX століття.
Пізніше монахи влаштували тут келії, а біля однієї стіни, де рельєф каменю нагадував святий лик, обрали місце для вівтаря.
Поруч порожниною лежить величезний камінь (жертовний камінь язичників), поставлений на невеликі камінці.За легендою цей могутній камінь перекинув сюди Довбуш, проходячи берегом Серету. На камені вирубaно хрест, з яким пов'язана ще одна легенда. Перед великими релігійними святами сюди заливають воду. Через три дні вона і видовбане дно набувають кольору крові. На жертовнику зберігся і рівчачок-кровосток, свідоцтво того, що не одна тварина закінчила тут своє життя.
Біля печер існувала невелику дерев'яну церкву, яка згоріла у 1530 році. Від храму того залишився великий мармуровий куб, доставлений, ймовірно, з Італії, який стояв у захристі для здійснення церковних таїнств, та ікона Богоматері. Вони і сьогодні стоять там, у храмі Воздвиження Чесного Хреста.
