ПЕРЕГУЗНЯ
Vormela peregusna (Guldenstadt, 1770)
Таксономічна належність
Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Єдиний вид роду.
Природоохоронний статус виду
Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні
Ареал охоплює Пд.-Сх. Європу, Малу, Передню, Середню Азію і деякі райони Китаю. В Україні перев'язки поширена на території Запорізької, Донецької та Луганської обл.
Місця перебування.
Основними біотопами перегузні являються відкриті безлісі простори у Степу, рідше — чагарники, долини річок та окраїни лісових масивів у Лісостепу.
Чисельність і причини її зміни
В Україні мешкає біля 100 особин.
Причини зміни чисельності.
Трансформація цілинних степів в агроценози, а також повсюдне зникнення ховрахів та сліпаків — основних жертв хижака.
Особливості біології та наукове значення
Перев'язка є автохтоном степової та напівпустельної фауни. Для неї характерна сутінково-нічна активність, що робить її малопомітною твариною. За будовою геному рід Vormella філогенетично тісно пов'язаний з родом куниць (Martes), і, в той же час, суттєво відособлений від нього. Найбільше значення у харчуванні хижака належить ховрахам, тушканчикам, хом'якам, сліпкам, мишам і норицям, хоча він також полюбяє баштанні культури, плоди шипшини, терну, глоду, винограду. Відомі випадки сумісних полювань перегузні разом з лисицею. Власних нір вона не будує, а використовує житла степових гризунів. Індивідуальна ділянка у тварини невелика і становить 10-30 га. Розмноження перев'язки мало досліджене. Для неї характерна латента фаза розвитку зародка. У квітні-травні спостерігається максимум (53-54%) породіль, які загалом трапляються з березня по листопад включно. Самиця народжує 2-14 малят вагою 3,2-4,7 г, хоча інтенсивність відтворення низька близько 8 ембріонів на 100 самиць. Ймовірно у вихованні нащадків приймають участь обоє батьків.
Морфологічні ознаки
Перев'язка схожа на лісового тхора, від якого відрізняється меншими розмірами (довжина тіла — 269-352 мм, маса — 370-715 г) та строкатим кольором хутра, що поєднує чорні, жовті, білі смуги і плями.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Занесено до І і ІІ видань ЧКУ (1980, 1994). Як вразливий вид включений до Червоного списку МСОП, і як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється в Луганському державному (ділянки «Стрільцівський степ», «Провальський степ») та в Українському державному заповідниках (ділянка «Хомутовський степ»).
Розмноження та розведення у неволі.
Відомі випадки розведення у деяких зоопарках Європи.
Господарське та комерційне значення
Не має.
Основні джерела інформації
Ожур, 1960; Абелєнцев, 1968; Берестенников, 1977; Графодатский и др. 1982; Калустов, Зубов, 1990; Си-ренко, Мартьнов, 1998; Боровик, 1999; Тимошен-ков, 2002, 2004; Волох, 2004; Колесников, Кондра-тенко, 2004; Загороднюк, Коробченко, 2008. Усні повідомлення: Вєтрова, Литвиненка, Омель-ченка, Романенка, Тугарєва, Федорова, Шорохова, Шияна.
