Campanula glomerata — багаторічна трав'яниста гола або розсіяно м'яко опушена рослина родини дзвоникових. Стебло прямостояче, просте, тупогранчасте, сірувато-зелене або червонувате, 25—80 см заввишки. Листки чергові, цілісні; нижні — довгочерешкові, біля основи— серцевидні або округлі, верхні стеблові — сидячі, яйцевидно-ланцетні, трохи стеблообгортні, нерівномірно зарубчасто-пилчасті. Квітки правильні, двостатеві, зрослопелюсткові, сидячі, зібрані в пазухах верхніх листків у верхівкову головку, оточену біля основи яйцевидними листками; віночок дзвониковидний, фіолетовий, на третину розділений на частки. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення
Росте по всій території України на узліссях, у лісах, по чагарниках, на суходільних луках.
Сировина
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава містить алкалоїди, кверцетин, кемпферол, кавову і кумарову кислоти, каротин, аскорбінову кислоту. Наявність у траві алкалоїдів деякі автори ставлять під сумнів.
Фармакологічні властивості і використання
В народній медицині рослина відома своїми антимікробними, протизапальними, заспокійливими й знеболюючими властивостями. Внутрішньо настій трави використовували при лихоманці, ломоті, кашлі, мігрені, атеросклерозі, гастралгії, жовтяниці, запорі, надмірних місячних, болях та при сифілісі, зовнішньо — при епілепсії (ванни), при бешихових запаленнях, грудниці, стоматитах, гінгівітах і ангіні (компреси, обмивання, полоскання). Порошком трави присипали панарицій і лишаї, а при укусах собак траву використовували для припарок.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки трави на 200 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці З рази на день.
