Genista tinctoria — кущ родини бобових. Стебла прямостоячі, ребристі, 40—80 см заввишки. Листки чергові, прості, цілісні, лінійно-ланцетні, загострені, голі або трохи опушені, з 2 шиловидними прилистками. Квітки великі, неправильні, яскраво-жовті, у верхівкових багатоквіткових китицях. Плід — біб. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Росте по всій території України (на півдні — рідко) в соснових і мішаних лісах, на узліссях, серед чагарників. Вирощують як фітомеліоративну й декоративну рослину.
Заготівля і зберігання
Використовують насіння і траву (Herba Genistae tinctoriae), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки стебел до 15 см завдовжки. Сушать у затінку на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 20 % . Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава містить алкалоїди (спартеїн, цитизин, метилцитизин та інші), флавонові глікозиди лютеолін і геністеїн, органічні кислоти, ефірну олію (0,02—0,03 % ), барвник скопарин, тритерпенові сапоніни, гіркоти, слиз та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання
Експериментально з'ясовано, що препарати Д. к. ефективні при стійких маткових кровотечах. У народній медицині рослина відома як сечогінний, жовчогінний, судинозвужувальний, проносний, заспокійливий, кровоспинний та кровоочисний засіб. Препарати трави використовують при всіх видах жовтяниці, при серцевій недостатності зі зниженим тиском крові, водянці живота, геморої, при хворобах щитовидної залози (зоб, мікседема, гіпотиреоз), рахіті, при запаленнях нирок і сечового міхура та для лікування захворювань шкіри; насіння — при нирковокам'яній хворобі.
