Lonicera caprifolium — кущ родини жимолостевих. Стебла виткі, 2—4 м завдовжки. Листки супротивні, цілісні, цілокраї, округло-овальні, зісподу сизуваті; верхні на квітучих пагонах зрослися широкими основами. Квітки двостатеві, неправильні, по 3—5 у пазухах зрослих листків, запашні; віночок — з довгою трубочкою і губоподібним відгином, рожевий або жовтувато-білий. Плід — ягода, оранжево-червоний, неїстівний. Цвіте у травні — червні.
Поширення
У дикому стані росте на Кавказі. На території України вирощують як декоративну рослину.
Сировина
З лікувальною метою використовують надземну частину рослини (листя, стебла й квітки). Заготовляють під час цвітіння. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Ще не вивчено. Відомо лише, що квітки містять 0,7 % ефірної олії.
Фармакологічні властивості і використання
Рослина має сечогінні, антисептичні, ранозагоювальні та знеболюючі властивості. Настій або відвар з листя й стебел використовують як сечогінний засіб, при гострих шлункових і кишкових болях, ними миють голову при випаданні волосся. Водний настій квіток у вигляді примочок використовують при захворюванні очей. Настоєм листя полощуть горло при ангіні. Подрібнене свіже листя прикладають до ран для скорішого загоювання.
Лікарські форми і застосування
ВНУГРШШЮ — настій (1 чайна ложка сировини на склянку окропу, настоюють 30 хв, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день.
