Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має вертикальний, зовні червонувато-бурий, всередині — білий корінь, який угорі переходить у коротке розгалужене кореневище. Квіткові стебла (стрілки) дудчасті, круглі, безлисті, вгорі павутинисті й закінчуються одиничними кошиками, 10—40 см заввишки. Всі листки — у прикореневій розетці, притиснуті до землі або косо стоять угору, довгасто-обернено-ланцетні, вищерблено-зубчасті, з трикутними, іноді зубчастими і спрямованими вниз лопатями. Всі квітки язичкові, яскраво-жовті, двостатеві. Плоди—сім'янки, з довгим дзьобиком, що має чубок з простих волосків. Цвіте з травня до осені.
Поширення
Кульбаба лікарська росте по всій території України на луках, серед чагарників, як бур'ян у садах, на городах, уздовж доріг.
Заготівля і зберігання
Для лікарських потреб використовують коріння (Radix Тагахасі), траву (Herba Тагахасі) і листя (Folia Тагахасі). Коріння кульбаби треба збирати восени, коли зів'яне листя. Помивши у холодній воді, коріння сушать на сонці або в теплому, з доброю вентиляцією, приміщенні, розіклавши тонким шаром (3—5 см) на тканині або папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сухого коріння виходить 20 % . Строк придатності — 5 років. Сушене коріння відпускається аптеками. Траву заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать її під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої трави виходить 12—13 % . Листя кульбаби використовують свіжим для приготування салатів (придатне лише молоде листя, зібране до початку цвітіння рослини).
Хімічний склад
Коріння кульбаби лікарської містить гірку речовину тараксацин (до 10%), тритерпенові сполуки (тараксерол, тараксастерол, андростерол та інші), стерини (5-ситостерин, стигмастерин), флавоноїди (космозіїн, лютеолін-7-глюкозид), нікотинову кислоту, інулін (до 24%), каучук (до 3%), жирну олію, слиз тощо. У суцвіттях і листі рослини є каротиноїди тараксантин і флавоксантин, тритерпенові спирти арнідіол і фарадіол, флавоноїди, аскорбінова кислота (до 50 мг%), рибофлавін та сполуки заліза, кальцію і фосфору.
Фармакологічні властивості і використання
У науковій медицині препарати кульбаби лікарської застосовують як засіб, що підвищує апетит і покращує травлення. Механізм дії полягає в спроможності біологічно активних речовин кульбаби подразнювати смакові рецептори порожнини рота, зумовлюючи тим самим рефлекторне посилення виділення шлункового соку та виділень з інших травних залоз. Крім цього, кульбаба посилює жовчотворення, тонізуюче впливає на жовчний міхур, виявляє сечогінні, спазмолітичні й проносні властивості, у зв'язку з чим застосування цієї рослини показане і дає добрий терапевтичний ефект при холециститах, гепатохолециститах, анацидних гастритах, ускладнених патологією гепатобіліарної системи та хронічними запорами. Коріння кульбаби лікарської входить до складу апетитних чаїв, жовчогінних чаїв і сечогінних чаїв. Галенові препарати кульбаби ефективні в профілактиці загального атеросклерозу. Як окремо, так і в сумішах з листям чорниці звичайної, кропиви дводомної і стручків (лушпиння) квасолі звичайної кульбабу призначають при цукровому діабеті (на початкових стадіях). У дерматології й косметиці настій коріння рекомендується вживати всередину при вуграх фурункулах та медикаментозному дерматиті і як зовнішній засіб для знищення ластовиння. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, коріння і траву кульбаби лікарської застосовують як відхаркувальний засіб при легеневих хворобах, як заспокійливий і снотворний засіб, при водянці, хворобах селезінки з млявим перебігом, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, жовтяниці, при хронічних запорах і геморої, при запаленні лімфатичних вузлів, проти глистів і як лактогенний засіб. Салати з молодого листя вживають при недокрів'ї, загальній слабості, як сечогінний, відхаркувальний, жовчогінний та кровоочисний засіб. Екстракт кульбаби густий використовують при виготовленні пілюль. Молоді квіткові пуп'янки кульбаби маринують і вживають замість каперсів, а підсмажене в духовці коріння використовують як сурогат кави.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (10 г, або 1 столову ложку сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3—4 рази на день за 15 хвилин до їжі як апетитний і жовчогінний засіб; настій трави (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їжі; дві столові ложки суміші (порівну) коріння кульбаби і лопуха справжнього заливають на ніч холодною водою, вранці кип'ятять 10 хвилин, настоюють 20 хвилин і п'ють по півсклянки 3 рази на день при екземі (для посилення терапевтичного ефекту місця, уражені екземою, змазують маззю, яку готують, змішуючи порівну борошно коріння кульбаби з медом; змивають мазь теплою сироваткою з молока); дві столові ложки суміші (порівну) трави кульбаби, листя кропиви жалкої і квіток терну звичайного настоюють 4 години в 2 склянках окропу і п'ють по півсклянки 4 рази на день протягом 2 тижнів як кровоочисний засіб при висипаннях на тілі, фурункулах та екземі, дотримуючись дієти без м'яса і яєць; столову ложку суміші коріння кульбаби (20 г), трави деревію звичайного (40 г) і трави полину гіркого (40 г) настоюють 20 хвилин у склянці окропу і п'ють по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 15 хвилин до їжі для збудження апетиту і пожвавлення травлення; столову ложку суміші (порівну) коріння кульбаби, кореневищ пирію повзучого, коріння мильнянки лікарської і трави деревію звичайного настоюють 30 хвилин у склянці окропу і п'ють щодня по 1 склянці вранці і ввечері при атеросклерозі (лікування тривале); столову ложку суміші (порівну) коріння кульбаби і вовчуга польового; кори крушини ламкої і листя м'яти перцевої напарюють 10 хвилин у склянці окропу і п'ють по 2— З склянки на день як жовчогінний засіб; столову ложку суміші (порівну) коріння кульбаби і цикорію дикого та квіток цмину піскового варять 5 хвилин у склянці окропу і випивають за З рази протягом дня як жовчогінний засіб; столову ложку суміші (порівну) коріння кульбаби, листя чорниці і кропиви дводомної, стручків квасолі звичайної, трави козлятника лікарського настоюють 20 хвилин у склянці окропу і п'ють по 1 склянці 3—4 рази на день при діабеті, дотримуючись, при цьому відповідної дієти; салат: свіже молоде листя кульбаби занурюють на 30 хвилин у холодну підсолену воду, подрібнюють, додають подрібненої зеленої цибулі і петрушки, заправляють олією, сіллю і оцтом, перемішують і посипають кропом ( на 100 г листя кульбаби беруть 50 г зеленої цибулі, 25 г петрушки, 15 г олії, сіль, оцет і кріп). ЗОВНІШНЬО— відваром коріння (2 столові ложки сировини на 300 мл окропу, кип'ятять 15 хвилин, охолоджують) миють обличчя, щоб позбутися ластовиння.
