БАБА ЯГА
У темному дрімучому лісі, куди не може проникнути навіть промінь сонця Дажбога, де лише чути таємничий шепіт потойбічних сил та померлих душ дідів-прапрадідів, стоїть на галявині хатинка на курячих ніжках, а в ній живе верховода жінок-амазонок, стара відунка, родоначальниця і предкиня усіх відьом у світі Баба Яга (Йога). Вона знає про все, що робиться на цім і на тім світі, а тому не кожного до себе підпускає і, врешті, не всяка людина наважиться піти тією стороною. Якщо вірити сміливцям, яким з різних причин вдалося там побувати, то одні розповідають, що огорожа кругом хатинки — з людських кісток, а на жердинах огорожі стирчать людські черепи з очима, які світяться, але говорити ті черепи не здатні. Замість дверей — людські ноги, замість засувів — руки, замість замка — рот з гострими зубами. А далі їхня розповідь ще страшніша — хазяйнують там три пари рук, які вміють робити усе. Та про це все краще в казках читати, ніж дивитися, а тут тихенько нагадаємо собі слова мудрої Баби Яги: "Багато знатимеш — скоро старим станеш". Отолс, коли слухаєш все те, то лсах проймає, волосся дибки на голові стає... Але то все люди понапридумували. Насправді Баба Яга зовсім не їсть людей і не розвішує їхні черепи на кілках, а навпаки, переважно допомагає та роздає поради, як добратися до безсмертя Кощія, бо то, можливо, і людське безсмертя.
Молодята, коли стають на рушничок щастя, повинні щиро шанувати своїх прародителів і добре знати, що душі предків безсмертні, а тому є охоронцями, опікунами своїх рідних, оберігають їх від чужих родин і від усякої нечистої сили. Ось чому не так просто переступити хатній поріг. Ось чому наречений обов'язково мусить перенести молоду через поріг хати, бо саме біля цього святого місця у давнину хоронили рідних, найчастіше — померлих дітей. Тільки після такого обрядодійства дівчина, яка досягла пори зрілості, могла стати ланкою.
А тут, на лісовій галявині, не поріг, а ціле пограниччя: хатина на курячих ніжках, а в ній баба, яка знає таємниці цього та того світів. Коли сміливець увійде в хату, то опиняється в царстві мертвих, бо Баба Яга — володарка неземного царства. Ось чому цій чарівниці підкоряється вся звірина в лісі. Коли добрий молодець чи чарівна дівчина поверталися до світу Божого, то ставали зовсім іншими людьми, очищалися душею, і відтоді, у разі небезпеки, їх оберігав зоряний дух предків.
Одним Баба Яга може допомогти, іншим — на все життя напакостити. Добре чує руський дух, толе не кожен може прийти до неї. А щоб відчинилися двері її хати, обов'язково треба бути знаючим та вміти "сотворити молитву". Ось, приміром, таке замовляння:
"Стань, хатинко, по-старому, як мати поставила: до лісу задом, до мене передом". Хатинка без вікон і дверей так і повернеться. А що в ній можна побачити, то люди різні небилиці розповідають. Ніби Баба Яга лежить, упершись носом у стелю, а ногами і головою — в стіни. Не вітальня, а справжнісінька домовина. Ох і страшна Яга-Ягишина! Аби ж то тільки костяна нога та волосяний язик, а то цицьки такі здоровенні, що аж за поріг звисають, а вона до всього того ще й язиком сажу загрібає. А коли буває розлючена, як у тій чарівній казці, в якій переслідує богатирів, то так мідним товкачем підганяє залізну ступу та мітлою слід замітає, що сміливцям аж дух перехоплює. Тоді одна губа в неї попід небесами, а друга — по землі волочиться. Кидай туди хоч пуд солі, коней, інші предмети — ніщо не допомагає. Лише чарівні предмети стають їй на заваді: гребінець, який перетворюється в густий ліс; камінець, який виростає у велику гору, і, нарешті, рушничок, який розливається в широку річку. Лише за третім разом, коли Яга починає пити з річки воду, може лопнути. Коли вже аж занадто Баба Яга допече богам, особливо богу Перуну навесні, то річка стає вогненною і тоді Яга гине у вогні.
Одного разу Баба Яга може бути войовничою, злою відьмою, яка викрадає дітей та володіє чарівними предметами, іншого — доброю. Тоді в неї завжди в належному стані ступа, кочерга, мітла, товкач, бо вона — заступниця та охоронниця вогню, за яким мачуха вкотре посилає до неї падчерку. Дівчина допомагає старій бабусі, бо колись вона стане їй у пригоді, а доброму молодцю, як помічниця, вона покаже шлях у царство Кощія, ще й дасть чарівний клубочок або крилатого коня... А найвищою нагородою може бути, як у чарівній казці царевичу Івану, наречена: файна, як зірка на небі, дочка чарівниці. Ось такою буває Баба Яга: хто хоче — хай вірить, а хто захоче — нехай перевірить.
ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ
