Назва міста походить від старослов'янського слова «буча» - в значенні «весняні води, обрив і глибина», що досить точно відображає навколишній ландшафт.
Що подивитися:
Ратуша (1750 г.), пл. Волі. Побудована за проектом Бернарда Меретина у стилі українського бароко з елементами Ренесансу. Нижня частина являє собою двоповерхову будівлю квадратної форми з масивним фігурним фронтоном і балюстрадою нагорі. На будівлі посередині зведена двоярусна вежа з куполом у стилі бароко. Загальна висота споруди - 35 м. Будівля ратуші прикрашена скульптурами роботи Пінзеля. Більшість скульптур до нашого часу не збереглося.
Замок (XIV ст.), Вул. Замкова.
Про час початку будівництва замку (XIV ст.) Свідчать знахідки фрагментів залишків готичного порталу (колон, капітелей), виявлені під кріпосними стінами. Збережені стіни вежі відносяться до XVI ст. Замок в плані має овальну форму. Стіни товщиною 3,5-4 м, триярусні з бійницями. На території фортеці був палац в стилі Відродження з фонтаном посеред двору. Для проїзду до палацу існували в'їзні ворота і підйомний міст, перекинутий через рів. Найбільш потужна напівкругла стіна з двома вежами виходить в бік міста на вул. Замкову. Замок був побудований феодалами Бучацькими. На початку XVII ст. містом і замком заволоділи Потоцькі, які розширили південну частину фортеці, побудувавши два напівкруглих бастіони. У цей період замок переживає серію штурмів, руйнувань і наступних відновлень. В кінці XVIII ст., Після входження міста до складу Австро-Угорщини, починається період занепаду замку. У XIX ст. розібрана частина оборонних стін, камені з яких розпродані в якості будівельного матеріалу.
Золота липа.
Під цим деревом 18 жовтня 1672 був підписаний мирний договір між Османською імперією та Річчю Посполитою, відомий також як Бучацький мир. Знаходиться на південному масиві міста при дорозі в село Соколів.
Монастир отців-василіан (1753-1770 рр.), Вул. Міцкевича, 19.
У 1712 р Стефан Потоцький отримав дозвіл від львівського архієпископа запросити з Литви в Бучач отців василіан для заснування теологічної школи греко-католицького духовенства. 12 травня 1751 році син Стефана Потоцького, Микола, урочисто заклав перший камінь майбутнього комплексу на схилі Федір-гори.
Церква св. Миколая (1610 г.), вул. Св. Миколая, 8. Побудована на гроші подружжя Потоцьких: Стефана і Марії (двоюрідною сестрою митрополита Петра Могили). Архітектурної особливістю є триконховий будувати храм. Подібні споруди мали також і оборонне значення, про що свідчить наявність високих вікон-бійниць на другому поверсі. У церкві зберігся різьблений іконостас барокової форми, виготовлений в 60-х рр. XVII століття на кошти бучацьких міщан. Церква зведена на скелі над Стрипою, живописно вписавшись в образ міста.
Церква св. Покрови (1755-1764 рр.), Вул. Галицька, 23.
Побудована в стилі пізнього бароко архітектором Бернардом Меретином за участю скульптора Пінзеля замість старої дерев'яної, яка перебувала нижче неї.
Костел Успіння Богородиці (1763 г.), вул. Просвіта, 2.
28 липня (свято Успіння Богородиці) 1 397 (за іншими припущеннями 1379, 1387) року Міхал Абданк з Бучача заснував в місті римо-католицьку парафію з костелом. Протягом майже 400 років костел занепав. У 1761-1763 рр. на кошти, пожертвувані Миколою Василем Потоцьким, біля підніжжя Замкової гори був побудований новий костел, який існує і в наші дні.
