Через 140 років після відкриття першої у Східній Європі палеонтологічної стоянки в селі Гінці (Полтавська область) продовжують знаходити останки мамонтів.
Коли в 1993 році в село археологи з Києва, вони навіть не сподівалися розкопати на території стоянки хоча б один бивень мамонта. За сотню років тут тільки офіційно вели розкопки чотири експедиції. А скільки ще вирили місцеві жителі? – пише «Вечірня полтава».
Заради інтересу вчені вирили 4 траншеї — в усіх були знахідки! І ось уже 20 років археологи з України, Росії та Франції продовжують досліджувати перлину палеонтології й не перестають захоплюватися її новими експонатами. За цей час розкопано вже чотири первісних житла, споруджених мисливцями кам’яного віку з останків мамонтів. Кількість знайдених кісток і черепів стародавніх тварин вже давно перевалила за сотню.
Учасникам україно-французької експедиції вдалося зрозуміти, як жили люди кам’яного віку 15 тисяч років тому. З точністю можна сказати, що це були мисливці або збирачі, оскільки на місці розкопок виявлено знаряддя праці та полювання із кременю, ріг і бивнів. Давнє поселення Гінців функціонувало періодично протягом теплих і холодних сезонів, залежно від використання мисливської території та необхідності поповнення запасів сировини для різних потреб.
Поряд із людьми в лісах водилися олені, бізони, песці, лисиці та росомахи. Також доведено, що в цих краях проживали навіть печерні леви. Але найважливішою здобиччю для кроманьйонців було велике скупчення мамонтів.
Археологам вдалося зробити ще один цікавий висновок. Вони запевняють, що стада мамонтів були великими (20—30 особин) і в основному жіночими. Ними керувала самка, поруч знаходилися сестри, кузини і їхні діти. Тварини чоловічої статі, так би мовити, гуляли самі по собі.
На перші 15 великих кісток мамонта між селами Духове та Гінці натрапили робітники поміщика Кир’я-кова під час земляних робіт ще в 1823 році. Згодом фахівці Харківського університету визначили їх як «останки стародавнього слона», і поміщик передав рештки у Полтавську та Лубенську гімназії. Кир’яков був упевнений, що гінцівські знахідки виключно палеонтологічні, тому навіть не приділяв значення численним крем’яним пластинам, знайденими у селі. Малеча розносила брязкальця та використовувала їх як гроші у своїх іграх.
Перші офіційні розкопки в Гінцях провів учитель гімназії Камінський у 1973 році. Саме він здивував увесь світ доказами про те, що давні люди жили не тільки на території Західної Європи, а й на Сході. Адже Гінцівська стоянка до сих пір вважається перлиною палеонтології не тільки в Україні, а й в усій Східній Європі.
Нині є кому охороняти місце розкопок. Цього чоловіка в селі називають Мамонтом із рушницею. Насправді він не тільки учасник експедиції й президент громадської організації «Гінцівська спадщина». Валерій Цибрік ось уже 20 років — місцевий житель, котрий без жодного сумніву проміняв Київ на Гінці, збудував дім біля заповідної території, щоб охороняти її.
