Розташований на перетині великих торгівельних шляхів, Київ з давніх давен притягував до себе увагу. Місто неодноразово зазнавало ворожого вторгнення. Необхідно було постійно захищатись, будувати і вдосконалювати укріплення міста.
Початок фортифікації на території Києва сягає ще часів Трипільської культури (V-III тис. р. до н. е.), що підтверджується археологічними дослідженнями.
За часів Київської Русі Київ мав три фортеці: Старокиївську, Подільську та Києво-Печерську.
Старокиївська фортеця найбільшої могутності набула в XI ст. за часів Ярослава Мудрого. Ії площа становила 0,7 кв. км. На початку ХІХ ст. вона була скасована в зв'язку з тим, що основною фортецею стала Києво-Печерська .
Подільська фортеця з торгово-ремісничим посадом являла собою могутні дерев'яні укріплення площею 2 кв. км. Скасована після нищівної пожежі на Подолі в 1811 році.
Києво-Печерська фортеця з ХІХ ст. стала єдиною фортецею Києва. Її будівництво почалося ще в XI ст. з частоколу навколо Києво-Печерської Лаври. Згодом кияни замінили його на потужну кам'яну фортецю , що була зруйнована в 1240 році під час нашестя татаро - монгольських орд хана Батия. Головна брама стоїть і сьогодні - Троїцька надбрамна церква (XI ст). В 1679 році козацькі війська під керівництвом гетьмана Івана Самойловича зводять навколо Лаври прямокутну дерев'яно - земляну фортецю. Саме в цей час І. Самойлович об'єднує всі три фортеці: Старокиївську, Подільську та Києво-Печерську укріпленим валом (ретраншементом). Цей вал проходив з Печерська до Золотих воріт. Вздовж валу була прорізана вулиця назва якої збереглася до сьогодні - Прорізна. Таким чином загальна площа фортеці складала на той час близько 10 кв. км.
На початку XVIII ст. в Європі розповсюджується нова система укріплень. В цей період у Києві козаками гетьмана Івана Мазепи і російськими військовими була збудована Печерська Цитадель, закладена Петром І 15 серпня 1706 року за системою французького інженера Себастьяна Вобана. Протягом всього XVIII ст. не припиняються роботи по вдосконаленню київських укріплень. В 1812 році, напередодні війни з Наполеоном, в Києві за проектом військового інженера Карла Оппермана споруджується земляне Звіринецьке укріплення. В 1830 році був затверджений новий план значного розширення Київської фортеці. Він передбачав спорудження двох великих укріплень: Васильківського і Госпітального та окремих оборонних земляних та кам'яних споруд.
Наступним етапом розбудови Київської фортеці було спорудження в 1875 році найбільшого в світі Лисогірського форту площею майже 1,2 кв. км для прикриття підступів до Києва з півдня, який і до наших днів зберігся в первинному вигляді.
Після бурхливої розбудови в XIX ст. до складу Київської фортеці входили: Цитадель, два комплекси укріплень: Васильківське і Госпітальне, які могли вести самостійну оборону та ряд окремих споруд, що були оточені оборонною стіною і валами, окремими казармами і вежами, які ланцюгом охоплювали центральну частину Печерського району. Площа основної території складає біля 10 кв. км. Крім того було окремі: Звіринецьке укріплення (Центральний Ботанічний сад ім. Гришка) та Лисогірський форт; бастіони Мініха на Подолі; передмостове укріплення на лівому березі Дніпра для прикриття ланцюгового мосту через Дніпро (де тепер міст метро). Необхідно підкреслити цікаву особливість Києво-Печерської фортеці - вона мала три канатні дороги, так звані , "літаючі люльки", для перевезення будівельних матеріалів, боєприпасів та військ.
Новітній етап в розвитку київської фортифікації відноситься до історії будівництва Київського укріпленого району ( КІУРу) часів другої світової війни. Ці пам'ятки відображають розвиток військово - технічної думки, будівельне і військове мистецтво XX століття.
В 1995 році почалося відродження Київської фортеці силами співробітників музею за допомогою Міністерства Оборони України. Вирішальне значення в справі відбудови Київської фортеці і збереження та музеєфікації її унікальних пам'яток мають рішення Київської міської влади про відновлення всіх пам'яток Київської фортеці. Вже майже відновлено Госпітальне укріплення в якому створено два музеї, експозиції яких розповідають про історію вітчизняної та київської фортифікацій з часів трипільської культури до наших днів.
