Температура космічного мікрохвильового фону через 15 мільйонів років після Великого вибуху складала до 30 градусів Цельсія, завдяки чому на планетах, якщо вони існували у той час, могла бути рідка вода, необхідна для життя.
Про це йдеться в статті, розміщеній в електронній бібліотеці Корнелльського університету.
Зараз у пошуках позаземного життя астрономи звертаються до тих екзопланет, які знаходяться в жилій зоні, тобто достатньо близько до своїх зірок, щоб на них могла існувати рідка вода. Дальші від зірок планети для цього дуже холодні.
Абрам Лоеб з Гарвардського університету в Кембріджі (США) вважає, що умови в космосі не завжди були такими суворими. Ранній Всесвіт був заповнений плазмою — гарячим іонізованим газом. Його випромінювання ми до цих пір спостерігаємо, як космічний мікрохвильовий фон, або реліктове випромінювання.
Зараз температура реліктового випромінювання всього на декілька градусів вища за абсолютний нуль. Проте, за розрахунками Лоеба, близько 15 мільйонів років після Великого вибуху воно було достатньо теплим, щоб весь Всесвіт був однією великою жилою зоною. Температура випромінювання могла складати 0-30 градусів Цельсія, вважає учений, і така ситуація могла тривати 2-3 мільйони років, чого вистачає для появи на планетах рідкої води.
Лоеб зазначає, що можливість існування в ранньому Всесвіті умов для життя ставить під сумнів антропний принцип. Він свідчить, що ми існуємо тому, що значення фундаментальних констант в спостережуваному нами Всесвіту саме такі, що підходить для зародження життя.
