Місто, центр Закарпатської області, на р. Уж. Літописні згадки про Ужгород сягають 872. Місто під назвою Унг згадується і в угорській хроніці «Геста Г.унгарорум» як резиденція слов’янського кн. Лаборця, страченого угорськими військами 896 на березі р. Свіржави (нині р. Лаборець у Східній Словаччині). Місто в різні часи носило також назви Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар. Ужгород захищала міцна фортеця. 1080 орди половецького хана Кутеска спустошили весь край, але взяти замок не змогли. Зате у середні віки місто неодноразово руйнувалося під час війн Габсбургів з Трансільванським князівством. В ХІ–ХІІІ ст. був власністю угорських королів, потім ним володіли феодали Амадеї, Другети, Верчені. Наприкінці 1648 сюди прибув тритисячний загін козаків, який супроводжував посольство Б. Хмельницького до трансільванського кн. Д. Ракоці.
У 1919 Ужгород стає центром Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини, а з осені 1938 – Карпатської України, з 1946 – Закарпатської обл. у складі України.
В середині XVII ст. сюди була переведена з м. Гуменного (нині східна Словаччина) єзуїтська колегія та гімназія. Згодом гімназія вийшла з-під опіки єзуїтів і стала головним середнім навчальним закладом Закарпаття. У наступному столітті тут відкривається духовна і вчительська семінарія.
З 1921 по 1930 в Ужгороді працював український народний театр. У 1945 тут відкрився університет – перший на Закарпатті вищий навчальний заклад.
