Стародавнє місто (275.9 тис. жителів), центр області і району, розташоване на скелястому лівому березі р. Тетерів у пригирловій частині його притоки р. Кам’янка. За легендою поселення засноване одним із дружинників київських князів, що оселився в 884 р. на високому березі р. Кам’янка, але перша письмова згадка про Житомир датується 1305 р. З 1362 р. починається період окупації українських земель Литовським князівством.
У 1444 р. Житомир одержав Магдебурзьке право, але нормальному розвитку міста заважали численні татарські набіги, що спустошували і розорювали його. До того ж в 1522 р. пожежа знищила більшу частину міста. Найбільшою спорудою Житомира в ХVІ–ХVІІ ст. був дерев’яний замок-фортеця, розташований на високому березі Кам’янки, навколо якого власне і формувалося місто. Після створення Речі Посполитої в 1569 р. і входження Житомира до її складу темпи розвитку міста помітно прискорилися. В 1668 р. Житомир стає головним міс-том Київського воєводства, залишаючись центром однойменного повіту. XVIII ст. відзначається суттєвим поси-ленням активності католицької церквив місті.
В 1720 р. засновується єзуїтська колегія, а в 1724 р. – монастир (його келії збереглися дотепер). Потім у Житомирі з’явилися представники менш могутніх орденів, які в 1761 р. заснували монастир бернардинців, а через п’ять років – жіночий монастир сес- тер-плакальниць ордена Св. Вікентія. У цей час побудовано найстарішу культо-ву споруду міста, що збереглася до наших днів, – Кафедральний костел Святої Софії (1737–1751 рр.). Збудований у стилі пізнього ренесансу і бароко він був істотно перебудований в 1801 р. в популярному тоді стилі класицизму. Через три роки після входження Житомира до складу Російської імперії в 1793 р. царський уряд викупив місто та округу в їхніх хазяїв графів Ільїнських, і це стало знаковою подією в наступному розвитку Житомира. Він спочатку тимчасово, а після виграного суперництва з Новоградом-Волинським, – остаточно затверджується адміністративним центром великої Волинської губернії. В XIX ст. у Житомирі значно пожвавилося господарське життя, інтенсивно розвивалася торгівля. Зводяться цивільні і культові споруди, що є архітектурним надбанням нинішнього міста.
На місці Василіанської церкви (1777 р.) споруджується головний православний храм Житомира – Свято-Преображенський кафедральний собор (1866-1874 рр.). Він побудований у старовізантійському стилі і в його композиції відчувається наслідування давньоруському зодчеству. В 1838 р. в центрі міста з’явився строгий Семі-нарський костел. Серед споруд цивільного призначення до архітектурних пам’яток належать будинок магістрату (XVIII ст.) і комплекс споруд поштової станції (середина XIX ст.), що включає будинок самої поштової станції, готель, стайні та ямські служби. Своєрідною визначною пам’яткою є Соборна площа, композиційне рішення якої є яскравим прикладом забудови обласного центру радянського періоду. Найдавніший пам’ятник у місті встановлений О. Пушкіну в 1899 р. (скульптор Г. Олешкевич, архітектор М. Бетакі).
Серед численних монументів, що з’явилися у XX ст., найбільш примітним є пам’ятник уродженцеві міста, творцеві радянського ракетобудування академікові С. Корольову (1971 р., скульптор А. Олійник, архітектор О. Корнєєв). У Житомирі працює шість музеїв, найбільш нетрадиційний з яких – Музей космонавтики ім. С. Корольова. Найбільш незвичайне приміщення займає Музей природи, що розмістив свою експозицію під склепіннями Хрестовоздвиженської церкви (XIX ст.). На західній околиці Житомира розташоване одне із наймальовничіших місць обласного центру Тут русло Тетерева стисли у вузькому каньйоні, що пере-творився на водосховище, гранітні скелі Чацького і Чотири Брати.
