ЧЕРНІГІВ – місто, обласний центр України. Річковий порт на правому березі Десни. Вузол залізничного і автомобільного шляхів. Аеропорт. Чернігів – давньослов’янське місто. Як свідчать археологічні дані, його формування почалося в кінці 7 ст. У 9 ст. був центром східно-слов’янського племені сіверян. У кінці 9 ст. увійшов до складу Київської Русі. Вперше згаданий у літопису під 907. У 1024–1036 і 1054–1239 Чернігів – еконий і політичний центр Чернігівського князівства. В 11 ст. населення Чернігова відбило кілька нападів половців. На кінці 12 ст. Чернігів займав площу понад 200 га і складався з князівського центру – Дитинця, Окольного града, Третяка, посаду Передгороддя, а також Подолу. У місті розвивалися будівництво, ремесла і торгівля. У той час споруджено Спаський собор, Ілллінську церкву, П’ятницьку церкву та ін. У 1239 місто зруйнували орди Батия. У 2-й половині 14 ст. його захопило Велике князівство Литовське. Тоді збудовано Чернігівську фортецю. У 1482 і 1497 зазнав руйнувань від нападів Кримських татар. Внаслідок перемоги рос. військ у війні проти Литви Чернігів разом з Чернігово-Сіверською землею увійшов до складу Російської держави (1503). За Деулінським перемир’ям 1618 Чернігівзахопила Польща. З 1623 Чернігів одержав магдебурзьке право. З 1635 головне місто Чернігівського воєводства. Населення Ч. брало участь у визвольній війні українського народу 1648–1654. У 1648, після визволення міста від польських загарбників, Чернігів став центром Чернігівського полку. Внаслідок возз’єднання України з Росією 1654 Чернігів – у складі Російсткої держави. З 1782 Чернігів – центр Чернігівського намісництва, з 1797 – Малоросійської губернії, з 1802 – Чернігівської губернії. У 2-й половині 17–18 ст. Чернігів був одним з центрів ремісничого виробництва і торгівлі. Діяли ткацький, шевський, кравецький, різницький, пекарський, конвісарський та ін. цехи. У 80–90-х pp. 18 ст. в місті діяло 35 вітряків і 9 водяних млинів,8цегелень, 14 винокурень, кілька солодовень і пивоварень. Значна частина населення Чернігова займалася сільським господарством, городництвом і садівництвом. Відбувалося 4 ярмарки на рік, на які приїздили купці з Москви, Києва, Полтави, Ніжина, Лубен, Прилук та ін. міст. У 1785 виникла Чернігівська міська лікарня. Чернігів – одиніз значних центрів розвитку давньоруської освіти і культури. З Черніговом пов’язано виникнення ряду творів давньоруського фольклору (билини про Івана Годиновича, Іллю Муромця, Солов’я-Розбійника, Івана Гостиного сина). Перу чернігівського ігумена належить один з перших творів паломницької літератури «Ходіння Данила». У 70-х pp. 12 ст. в Чернігів були написані «Повість про вбивство Андрія Боголюоського», «Слово о князєх». Політика черніг. князів висвітлена у «Слові о полку Ігоревім». У Чернігові велося своє літописання (фрагменти Чернігівського літопису виявлені в Іпатіївському зводі 15 ст.). При церквах Чернігова діяли парафіяльні школи. У 1689 при архієпископській кафедрі почала функціонувати слов’яно-латинська школа. На її базі в 1700 був відкритий Чернігівський колегіум (1776 перетворений на духовну семінарію). 1789 відкрито Чернігівське головне народне училище. З 1679 в місті діяла Чернігівська друкарня. У 17–18 ст. реставрувалися й обновлювалися давні архітектурні пам’ятки – Спаський, Борисоглібський, Успенський собори, П’ятницька й Іллінська церкви. У цей час склалися архітектурні комплекси Єлецького Успенського монастиря, Троїцько-Іллінського монастиря. Споруджено Катерининську церкву, Лизогуба будинок.
Зісторією Чернігова цього періоду пов’язані життя і діяльність полкового писаря І. Янушкевича, одногозскладачів Чернігівського літопису, українського письменника і громадського діяча І. Галятовського (?–1688), автора історико-краєзнавчої праці «Скарбниця потребная»; українського і російського письменника, церковного і культурного діяча Д. Туптала (Димитрія Ростовського; 1651–1709), автора «Руно Орошенное», українського літописця Л. Боболинського (?–1700); українського історика Д. Р. Пащенка, автора «Опису Чернігівського намісництва»; українського історика, економіста, етнографа, лікаря О. Ф. Шафонського (1740–1811), автора «Чернігівського намісництва топографічного опису». У Чернігові жили і творили українську літературний і церковний діяч А. Радивиловський (?–1688), український письменник, церковний та освітній діяч Ігнатій Максимович (близько 30-х pp. 18 ст.– 1793) та ін. Населення Чернігова в 1-й половині 19 ст. зрослоз4,5 тисяч чоловік (1808) до 14,6 тисяч чоловік (1861). Налічувалося 43 мурованих і 803 дерев, будинки. У 1830-х pp. діяло 13, в 1861 – 24 підприємства. Працювало 250 майстрів з 13 спеціальностей. У кінці 19ст. збудовано чавуноливарнийзавод. У місті діяли поштова, а з 1859 – телеграфна станції. Крім парафіяльних шкіл, діяли фельдшерське (з 1847), жіноче (з 1852), ремісниче (з 1804) училища, гімназії. У 1860 відкрито недільну школу. Було 8 бібліотек. На початку 20 ст., коли Чернігів відсвяткував 1000-річчя з часу першої літописної згадки, в місті працювало три лікарні, в тому числі – міська для «прихожих» та общини сестер милосердя на 177 ліжок, де було зайнято 66 мед. працівників, у тому числі половина лікарів. Витрати на медицину і санітарію в цей час становили 5,3 % міського бюджету.
У 70-х роках 19 ст. в Чернігові існували нелегальні гуртки народників. На зламі 19 і 20 ст. виникли перші марксистські гуртки. Під час революції 1905–1907 в Чернігові відбувалися страйки, мітинги і демонстрації.
У галузі легкої промисловості провідне місце займає камвольно-суконний комбінат, фабрики первинної обробки вовни, музичних інструментів, художніх виробів, працюють виробниче швейне об’єднання, галантерейна, гумо-технічних виробів, художніх виробів, валяльно-повстяна фабрики. Хімічна промисловість представлена Чернігівським виробничим об’єднанням «Хімволокно», харчова – об’єднанням хлібопекарської промисловості та ін.
У Чернігівському педагогічному інституті імені Т. Г. Шевченка навчалося 4,5 тисячі студентів. Працюють: Український інститут сільськогосподарської мікробіології науково-дослідний, Чернігівське відділення Українського геологорозвідувального інститу та інші наукові установи і проектно-конструкторські організації. У місті в 1988 8 Будинків культури, 8 клубів, 4 кінотеатри, 33 кіноустановки, 2 держ. театри – Чернігівський український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка та Чернігівський театр для дітей та молоді, Чернігівська філармонія, Чернігівський історичний музей, літературно-меморіальний Коцюбинського М. М. музей, Чернігівський художній музей, Чернігівський архітектурно-історичний заповідник, Центральний парк культури та відпочинку.
Крім міської лікарні, медичну допомогу населенню Чернігова надають дитяча лікарня з поліклінікою та її трьома філіалами, психоневрологічна лікарня, лікарня і поліклініка залізничників, 6 диспансерів, 4 медсанчастини промислових і будівельних об’єднань, пологовий будинок, жіноча консультація, флюорографічна станція, дві міські стоматологічні поліклініки – дитяча і для дорослих, обласна, районна та лікувально-санаторного управління лікарні з їх поліклініками, обласна стоматологічна поліклініка.
З 1803–1805 Чернігів забудовували за регулярним плануванням, яке збереглося до наших днів. Відповідно до тодішньої містобудівної практики в давню радіально-кільцеву схему центральної частини Чернігова були включені фрагменти регулярного планування. Після ліквідації Чернігівської фортеці (кінець 18 ст.), вали та інші земляні укріплення було знесено і на їхньому місці виник новий центр з адміністративними будинками.
Серед архітектурних пам’яток – Спаський собор, Успенський собор, залишки фундаментів Благовіщення, Михайлівської, Сіверської і2 безіменних давньоруських церков, брам князівського і єпископського дворів, Троїцько-Іллінський монастир, П’ятницька церква, Борисоглібський собор, Лизогуба будинок, будинок колегіуму (кінця 17– початку 18 ст.), Катерининська церква, Воскресенська церква та дзвіниця; Архієпископа будинок, Губернатора будинок, Мірівагів будинок.
У кін. 18 ст. в Чернігові жив історик та лікар О. Ф. Шафонський, у 19 – на початку 20 ст. жили й працювали історики М. А. Маркевич, О. М. Лазаревський, В. Л. Модзалевський, етнографи і фольклористи О. В. Маркович, С. Д. Ніс, П. С. Єфименко, О. О. Русов.
З Черніговом пов’язані життя і діяльність багатьох українських письменників. У 1843, 1846, 1847 у місті бував Т. Г. Шевченко, 1851–1853 жила Марко Вовчок. У 19 – на початку 20 ст. у Чернігові жили О. В. Шишацький-Ілліч, Л. І. Глібов, Б. Д. Грінченко, М. М. Коцюбинський, В. І. Самійленко, П. С. Кузьменко, М. К. Вороний та ін.
Напочатку 20 ст. до Чернігова приїжджав і брав участь у концертах М. В. Лисенко. У Чернігові починали творчий шлях М. К. Заньковецька, Л. П. Ліницька, О. Г. Кисіль. У 80-х pp. 19 ст. створено «Чернігівське музично-драматичне товариство», яке влаштовувало аматорські концерти і виступи гірофес. музикантів. У серпні 1919 тут виступав з концертами Л. В. Собінов. У музичному житті міста 20-х pp. брав участь піаніст Є. В. Богословський, який організовував концерти і музичні вечори для трудящих. З Черніговом пов’язані життя і творчість українських композиторів М. Т. Васильєва-Святошенка, Г. М. Давидовського.
