Чаруків – центр сільської ради. До складу сільської ради входить також село Вигуричі. Територія населених пунктів становить 342,8 гектара. Тут знаходиться 518 дворів.
Перша письмова згадка про село Чаруків відноситься до 1444 року. Це не дата заснування села, а згадка в той час, коли воно серед інших стало досить помітним, становило значну вартість. Бо того року володар Волині і Східного Поділля князь Лев Свидригайло віддав село Чаруків за вірність і службу своєму улюбленцю, князеві Михайлові Васильовичу Чорторийському. Чаруків став маленькою часточкою його володінь.
Мали у власності це село і син князя Михайла, луцький староста князь Федір, і онук – воєвода волинський князь Олександр Чорторийський.
Інший документ засвідчує, що 4-го липня 1494 року новий власник села Андрушко Русинович чаруківське по- містя продав "на вечность" княгині Марії Семеновій Ровенській.
Під 1547 роком власником села уже названі в документах Микита і Зінько Чаруківські.
В 1548 році власником Чарукова став королівський дворянин Микола Дубровський. 20 липня 1584 року вісім родин селян втекли від Дубровського і знайшли притулок аж у маєтку полоцького воєводи Миколи Дорогостайського.
Особливу непокору своєму панові виявили чаруківські селяни під час козацько- селянських повстань під проводом Криштофа Косинського і Северина Наливайка (1591–1596 pp.).
Документ від 10 березня 1596 року свідчить, що управитель чаруківського маєтку Яроцький схопив і ув’язнив кількох підданих князя Острозького, а двох чоловік наказав спалити живцем.
В липні 1648 року козацько-селянський загін розгромив панський маєток у селі Городище, наводив жах на шляхту. В березні 1649 року розгромлений був і чаруківський маєток, знищені документи про повинності і борги.
Багато селян покозачилися, підтримали військо Богдана Хмельницького у боротьбі за волю України.
За два десятиліття Чарукову довелося пережити два страшні лиха. Перше – в 1793 році чума викосила більше половини людей села. Досі стоїть пам’ятний знак про той біль, поставлений у 1893 році. Друге – влітку 1812 року під час Вітчизняної війни, тут була на постої австрійсько-французька окупаційна частина. Продукти, фураж брали у селян. 12 вересня село було визволено російськими віиськами.
У 1848 році в селі було лише 50 селянських дворів, які налічували 454 кріпаки. Володів ними пан В. Бушинський.
З 1866 року Чаруків став волосним центром. Діяли земська поштова станція, фельдшерський пункт, п’ять крамниць.
У пошані була стара, з прекрасним іконостасом і розписом, православна церква святої Параскеви. Церква побудована ще в 1759 році. При ній – церковно-приходська школа. Але навчання в ній велося на російській мові.
Чаруківці брали участь у всіх трьох революціях. В тому числі – в подіях жовтня 1917 року. В 1920–1939 роках Волинь, Чаруків – у складі Речі Посполитої. Люди пам’ятають парцеляцію земель.
Політичні уподобання чаруківців були дуже строкатими. Більшість об’єдналися, особливо молодь, в українській патріотичній організації "Просвіта". В Чаруківській волості просвітянських товариств було аж 15. Частина людей об’єдналася в 1924 році в осередку КПЗУ. Погляди значної групи молоді виражала організація УНАКОТО (Українське національне козаче товариство), метою якої була боротьба за утворення Української гетьманської національної держави. Діяли також антиалкогольне товариство "Відродження" і кооперативне.
У 1939 році Чаруків увійшов до складу Сенкевичівського району, в зв’язку з приєднанням Волині до УРСР. 25 червня 1941 року село окупували фашистські війська. За опір окупантам влітку 1943 року карателі підпалили село. Загинули 62 чоловіки. Червона Армія визволила село 1 квітня 1944 року.
Восени 1947 року група селян об’єдналася в колгосп, який у 1992 році перетворено в колективне сільгосппідприємство, а з 1999 року його землі взято в оренду на п’ять років Луцьким РТП і створено відкрите акціонерне товариство "Луцьке ремонтно-транспортне підприємство".
В селі споруджений пам’ятник воїнам, які загинули на війні.
В 1992 році побудована нова православна церква на кошти прихожан Чаруківської сільської ради і колективного сільгосппідприємства.
За три кілометри від села розміщена залізнична станція Несвіч, що відіграє певну роль в житті мешканців села. В Чарукові діють лікарська амбулаторія, що обслуговує п’ять сіл, школа, магазин-бар.
