Смолигів – центр однойменної сільської ради Луцького району, що знаходиться на лівому березі річки Серна. Населення – 933 чоловік. До складу сільської ради входять села – Смолигів (175 дворів, 496 жителів), Сарнівка (139 дворів, 344 жителі), Дубичанське (26 дворів, 93 жителі).
Назва села, очевидно, походить від одного із занять його мешканців – смоловаріння, про що свідчать історичні перекази. Є в селі урочище Рудня – місце давнього добування болотної руди.
Найдавніша згадка про Смолигів відноситься до 50-х років XVI століття. Воно належало родині Гулевичів, що іменувалися Смолигівськими.
На території Смолигова знайдено десятки неолітичних крем’яних знарядь: сокири, скребки, проколки (6–5 тис. років до н.е.). На східній околиці села – поселення культури лінійно-стрічкової кераміки того ж часу. На правому березі річки Серна виявлено і бронзовий кальт (сокиру). На північно-східній околиці села – поселення ранньо- слов’янського часу. В урочищі Безодня знайдено зернотертку давньоруського часу. Зберігся курган древнього походження.
У 1570 році за село Смолигів платить податки Іван Гулевич, який у 1572–1591 роках обіймає посаду Володимирського підсудка. Тоді сплачувалися податки з чотирьох димів, 26 городників, одного млинового колеса, одного священика. Тут існувала православна церква, яка діяла до 1743 року. В 1517 році Смолигів згадується як село, що частково належало Торчинському замку. На 1583 рік продовжує утримувати частину села Іван Гулевич, а також вдова поміщика Дорогостайського. Того ж року село перейшло у власність луцького католицького єпископа при Торчинському замкові.
У березні 1620 року на Смолигів було здійснено розбійницький наїзд шляхти за переховування втікачів – підданих інших маєтків. Селяни Смолигова брали участь у козацьких повстаннях проти польської шляхти, зокрема, в 1596 та 1648 роках.
На місці старої православної церкви в 1743 році побудовано новий дерев’яний Миколаївський храм, який зберігається і понині. В основі пагорба, на якому розміщена церква, виявлено густий шар кісток людей. Легенда свідчить, що то слід народного повстання проти сваволі кріпосників.
У 1910 році в селі за рахунок селян відкрито двокласну школу. Під час Першої світової війни село зазнало великих руйнувань.
В роки польської окупації 1920–1939 років діяла організація "Просвіти" (голова Іван Васюра), активісти – Іван Щербик, Семен Щербик.
У 1944 році воїни 218-ї дивізії визволяли село від фашистів. У 1947–1948 роках в Смолигові організували два колгоспи – ім. Рокосовського та ім. Карла Маркса, які в 1958 році об’єдналися в колгосп "Радянська Волинь", що займався галузями рослинництва і тваринництва.
В минулому колгосп "Радянська Волинь" досягав непоганих результатів у виробництві сільськогосподарської продукції. Із 1955 року по 1992 рік незмінно працювала агрономом колгоспу Ольга Гордіївна Щербик, за трудові досягнення нагороджена орденом "Знак Пошани". Багато скликань вона обиралася депутатом сільської ради, була депутатом районної ради.
Має трудові відзнаки колишня ланкова колгоспу, депутат Верховної Ради УРСР, учасник виставки ВДНГ СРСР 1971 року Ганна Кузьмівна Ващеня – орден Трудового Червоного Прапора, орден Трудової Слави III ступеня.
У 1981 році на території села збудовано нову двоповерхову школу, прокладено асфальтовану дорогу. Діють будинок культури, два фельдшерсько-акушерські пункти, магазини.
1992 року за ініціативою селян у Смолигові було утворено сільськогосподарське підприємство “Волинь”, яке мало 1 997 гектарів землі, в тому числі – 1 855 гектарів ріллі.
Тоді ж було створено одне з перших фермерських господарств у районі, яке успішно веде фермер Богдан Степанович Прус.
Зараз на території Смолигівської сільської ради діють сільськогосподарські приватні підприємства "Во- Керівнику фермерського господарства линь”, "Довіра", фермерські “Поділля” Богдану Прусу нагороду вручає господарства "Поділля", голова райдержадміністрацїї Іван Луцик. Ярощука та “Дана”.
