ПОЛОНКИ
ПОЛОНКИ - село Прилуцького р-ну Удайцівської сільради. Розташ. на прав, березі р. Удаю, за 16 км від райцентру і за 2 км від залізнич. ст. Линовиці. 246 дворів, 340 ж. (2000). Вперше згадуються 1666. Входили до Полкової, з 1757 - до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Пирятинського пов. (1782-96), до Прилуцького пов. (1797-1802), до Пирятинського пов. (1802-1923), до Яблунівського р-ну Прилуцького округу (1923-30), до Прилуцького р-ну Чернігівської обл. (з 1932). 1666 - 20 госп. селян, з них 10 госп. "орали на 4-х волах", 10 госп. - "на 2-х волах"; козаки не показані. 1713 - 40 дворів селян (козаки не показані). Пізніше кількість селянських дворів зменшилася за рахунок переходу селян у підсусідки, головним чином, до козаків. Так, 1729 журавському сотнику Ф. Тарасенку й знач. т. М. Тарасенку належало 9 підсусідків, а 12 підсусідків «сиділи в хатах рядових козаків». 1737 - 52 госп. козаків (9 виборних, 43 підпомічників), 43 козачих підсусідків, 17 госп. селян і 3 підсусідки. Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». 1751 гетьман К. Розумовський надав його компанійському полковнику Василю Часнику. 1753 - 27 сімей підсусідків належали власникам: б.т. Семену Білявському, знач.т. Сергію Головку, б.т. Івану Севастияновичу, б.т. Андрію Горленку, знач. т. Івану Гришку, «попу» прилуцькому Федору Турковському, «померлому мамаївському дяку Єфрему» та ін. Син В. Часника - Степан - продав 1764 маєток МиколіТроцині, а останній 1765 продав їх полковнику Ямбурзського полку Карлу Камеіну. Від нього П. перейшли до удови бригадира Петра Апостола, за якою значилися і 1780. У тому ж році - 24 двори (ЗО хат) селян, 19 дворів (25 хат) підсусідків та 42 двори (71 хата) козаків, з яких 44 хати козаків виборних і 27 хат козаків підпомічників; крім того, у селі мешкали по дві сім'ї різночинців, міщан, духовенства і церковників. 1797 наліч. 445 душ чол. статі податкового населення; мурована Михайлівська ц-ва, споруджена 1778-79 (перша ц-ва збудована до 1725) «старанием и иждивением сына священника Александра Шило» над р. Удаєм; одна з найдовершеніших церков доби укр. барокко. П. входили до Линовицької вол. 2-го стану. 1889 - 56 дворів селян, 150 дворів козаків, 220 хат, 1161 ж.; мурована ц-ва, шинок, водяний млин, 12 вітряків. 1910 (разом з х. Пергатівщиною) - 196 госп., 1237 ж., 1414 дес. придатної землі. Діяли: мурована Михайлівська ц-ва (закрита за часів рад. влади), двокласна церковнопарафіяльна школа. У 1923-25 pp. П. підпорядковані Мамаївській сільраді, пізніше (1930) П. - центр сільради. 1925 - 279 дворів, 1366 ж.; 1930-304 двори, 1401 ж. 1944-328дворів, 999 ж. Колгосп ім. Сталіна мав кузню, теслярську майстерню, 2 вітряки. 1961 в школі-восьмирічці навчалося 145 учнів (17 працівників). 1971 - 358 дворів, 1005 ж. 1996 в П. діяли відділення пайгоспу «Удайцівське» (с. Удайці), фельдшерсько-акушер. пункт, Будинок культури на 250 місць (1972), б-ка (4,2 тис. од. зб.), діюча Михайлівська ц-ва,2магазини, пам'ятник воїнам-односельцям, загиблим (152 чол.) на фронтах В. В. війни. З 1999 проводиться приватизація земель і майна колективного господарства. Село П. 1973-74 сполучене дорогою з тверд. покриттям з с. Удайцями, с-щем Линовиця (12 км).
