Дерево родини розових, заввишки 3—15 м. Листки чергові, непарноперисті. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в густому багатоквітковому щитковидному суцвітті. Плід — яблуковидний, кулястий, яскраво-червоний або оранжево-червоний. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні.
Поширення
Росте в лісовій та лісостеповій зонах республіки в лісах, по чагарниках, на схилах балок, вапняках, високих піскових і кам'янистих берегах річок. Широко вирощують як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують зрілі плоди. В народній медицині використовують і квітки та, зрідка, листя. Плоди збирають до настання приморозків. Тривале зберігання плодів у свіжому вигляді можливе при температурі близько 0° і вологості повітря 80— 85 % . Для такого зберігання плоди збирають разом з плодоніжками. Перед сушінням плоди звільняють від плодоніжок, а потім сушать у духовках або сушарках при температурі 60°, попередньо пров'яливши їх кілька годин при температурі 40°. У домашніх умовах плоди сушать у затінених теплих приміщеннях з доброю вентиляцією, розстилаючи їх тонким шаром і часто перемішуючи. Сухої сировини виходить 22—23 % . Строк придатності — 2 роки. Сухі плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад
Плоди горобини — полівітамінна сировина. Вони містять фенольні сполуки (катехіни — 370 мг %, антоціани — 300—1600 мг % , флавоноли — 20— 246 мг%), каротин (3—15 мг%), фолієву кислоту (0,18—0,25 мг % ), вітаміни С (40—100 мг % ), В2 (0,05—0,07 мг%), К (0,4 мг%) і Е (0,8—5,1 мг % ), органічні кислоти (яблучна, винна, янтарна, щавлева, сорбінова, парасорбінова), цукри (5,9—8 % ), спирт сорбіт, пектинові (0,3—0,5 % ) й дубильні речовини, мінеральні солі тощо. В листках знайдено значну кількість вітаміну С (200—220 мг % ), каротиноїди й фенольні сполуки, а в квітках — кверцетин- 3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид.
Фармакологічні властивості і використання
Плоди горобини використовують насамперед як полівітамінний засіб при авітамінозі. Вони входять до складу вітамінного чаю. Крім того, плоди мають в'яжучу, послаблюючу, сечогінну, жовчогінну, кровоспинну та естрогенну дію. Є також, дані про те, що препарати з горобини зменшують кількість холестерину в крові й жирів у печінці, що робить їх корисними при ожирінні Вважається, що сечогінні та послаблюючі властивості притаманні й препаратам з квіток рослини. Настій, відвар або сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, утрудненому жовчовиділенні, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клімактеричний період, при зупинці менструацій та як протизаплідний засіб. Свіжі плоди горобини корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нирковокам'яній хворобі.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — свіжий сік по 50 мл 3—4 рази на день; відвар плодів (15 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настойку із свіжих плодів (200 г подрібненої сировини на 1 л горілки, настоюють 12 днів, проціджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день при порушеннях менструального циклу в клімактеричний період; сироп (1 кг соку зрілих плодів варять з 600 г цукру) по 1 столовій ложці 3 рази на день при ожирінні; настій молодих гілок (2 столові ложки подрібненої сировини на 400 мл окропу, кип'ятять 5 хв, проціджують) по півсклянки 4 рази на день при туберкульозі шкіри; чай з листя (ЗО г сировини заварюють у З склянках окропу) п'ють по 1 склянці З рази на день при нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, а також при інших хворобах печінки; настій квіток (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють до охоло-ження) по півсклянки 3 рази на день.
