Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло чотиригранне, прямостояче, 35— 100 см заввишки. Листки супротивні, довгочерешкові, трикутно- яйцевидні, великозарубчасто-зубчасті. Квітки неправильні, в кільцях, що утворюють густе циліндричне суцвіття; віночок двогубий, білуватий. Плід — з чотирьох горішків. Цвіте у червні — вересні.
Поширення
Росте по всій території України на галявинах, схилах, засмічених місцях, по узбіччях доріг, серед чагарників. У Криму зрідка вирощують як ефіроолійну рослину.
Сировина
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіціальна.
Хімічний склад
Трава містить ефірну олію (до 0,7 % ), дубильні й гіркі речовини, глікозиди, сапоніни та вітамін С.
Фармакологічні властивості і використання
Експериментальні дослідження на тваринах свідчать, що настій трави К. м. с зумовлює збільшення амплітуди серцевих скорочень на 40 % . Часто збільшення амплітуди скорочень супроводиться прискоренням серцевого ритму. Рослина відома і як засіб з жовчогінною й антимікробною дією. Настій трави п'ють при неврозах серця, поганому апетиті, гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку, атонії кишечника, що супроводиться запорами, при застійних явищах у жовчному міхурі й жовчовивідних шляхах, при різних захворюваннях дихальних шляхів (кашель, задишка, бронхіти тощо), при істерії, депресивних станах і при нерегулярних місячних та як засіб, що очищає кров при фурункульозі. Зовнішньо використовують при лікуванні гнійних процесів на шкірі.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 столові ложки сировини на 200 мл окропу, настоюють 2 години) п'ють по півсклянки 3 рази на день.
