Petasites hybridus, синонім — P. officinalis — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має м'ясисте бульбовидно-потовщене повзуче кореневище. Стебло квітконосне, товсте, 30 — 60 см заввишки, білопавутинисто опушене, з лусковидними стеблообгортними листками; нижні стеблові листки широко-яйцевидні; верхні — ланцетні. Прикореневі листки довгочерешкові, округло-трикутні, при основі серцевидні, з боків — з 2—3 лопатями, покраю — дрібнонерівнозубчасті, зісподу — сірувато-повстисто опушені. Квітки трубчасті, запашні, брудно-пурпурові, в кошиках, що утворюють густе колосовидне суцвіття на верхівці пагонів. Цвіте у квітні — травні.
Поширення
Трапляється в основному в поліських і лісостепових районах, розсіяно — в Карпатах і Гірському Криму на вологих місцях, по берегах річок і озер, де утворює монодомінінтні зарості.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Petasitis officinalis) і кореневища (Rhizoma Peta$itis officinalis). Листя збирають у червні — липні, до появи на ньому іржавих плям, зрізаючи листкові пластинки без черешків. Сушать під наметом або на горищі до тих пір, поки не стануть ламкими найтовщі жилки пластинки. Сухої сировини виходить 14—15%. Строк придатності — З роки. Кореневища копають восени. Їх миють і сушать на відкритому місці, під наметом або в теплих приміщеннях. Сухої сировини виходить 20 % . Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад
Кореневища містять тритерпенові сапоніни (6,7 — 7,6 % ), дубильні речовини (понад 5%), ефірну олію (0,1—0,18%), сліди алкалоїдів, флавоноїди (0,23—0,34 % ), смолисті речовини, петазол, петазин, інулін і значну кількість марганцю. У листках є такі самі речовини, але в менших кількостях. Натомість флавоноїдів у надземній частині (особливо в суцвіттях) майже вдвоє більше.
Фармакологічні властивості і використання
Експериментально доведено, що препарати з кореневищ К. г. виявляють спазмолітичну дію. Листя рослини входить до складу суміші для приготування мікстури за прописом М. Н.Здренко, яку використовують при лікуванні папіломатозу сечового міхура й анацидних гастритів. У народній медицині настій листя або відвар кореневищ вживають при сухому кашлі як відхаркувальний засіб, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, нервових спазмах, задишці, істеричних припадках, метеоризмі та при запорах.
Лікарські форми І застосування
ВНУТРІШНЬО— настій листя (2 чайні ложки листя на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3 рази на день; відвар кореневищ (1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день, ковтками; відвар кореневищ (2 чайні ложки кореневищ на 200 мл відвару ячмінних або перлових крупів, кип'ятять 10 хв на малому вогні) п'ють з медом по 1 столовій ложці 3 рази на день; суміш кореневищ К. г. (25 г) і пирію повзучого (20 г), трави вероніки лікарської (20 г) і фіалки триколірної (ЗО г) готують як настій (2 столові ложки суміші на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв) і п'ють після їжі при подагрі; відвар кореневищ К. г. (25 г кореневищ на 1 л окропу) п'ють теплим по чверті склянки 3 рази на день протягом 2—6 місяців при виразковій хворобі. ЗОВНІШНЬО — припарки з свіжого або сухого листя.
