Багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина родини плаунових заввишки 30—50 см. Стебло повзуче, вилчасто розгалужене, округле, з висхідними розгалуженими гілочками, густо вкритими лінійно-ланцетними, майже цілокраїми, спрямованими косо вгору листками, загостреними в довгу білу щетинку; молоді висхідні гілочки продовжуються в довгу пряму ніжку, вкриту тісно прилеглими жовтуватими лінійно-ланцетними листочками, з 2 або З—4 стробілами (спороносними колосками) на кінці. Стробіли циліндричні, 20—40 мм завдовжки, з тісно сидячими яйцевидними довгозагостреними листками, у пазухах яких містяться нирковидні мішечки — спорангії, наповнені спорами. Спороносять у липні— серпні.
Поширення
Плаун булавовидний росте в Карпатах, на Поліссі та в північній частині Лісостепу в соснових лісах на вологому піщаному грунті.
Заготівля і зберігання
Для медичних потреб використовують спори рослини. Заготівлю починають у другій половині літа, коли стробіли набудуть жовтого кольору. Заготівельні роботи треба проводити зранку по росі або у вологу погоду, бо за сухої погоди досить найменшого дотику до рослини, щоб спори обсипались. Гілочки з стробілами обережно зрізують ножицями у підставлену знизу металеву коробочку чи паперову торбинку. Виривати рослини для дальшого обрізування стробілів категорично заборонено! Це призводить до знищення заростей, які відновлюються лийте через 20 — 30 років. Зібрану сировину сушать, підстеливши папір, на сонці (там, де немає вітру) або в теплому приміщенні. З висушеної сировини витрушують спори, відокремлюють їх, просіваючи крізь дрібне волосяне чи шовкове сито, від гілочок та інших сторонніх домішок і зсипають у пляшки, банки або подвійні паперові торбинки. З 15—20 кг сухих стробілів одержують 1 кг спор. Строк придатності спор необмежений. Сухі гілочки, що залишаються після відокремлення спор, зберігають окремо і використовують у народній медицині як лікарську сировину.
Хімічний склад
Спори плауна містять до 50 % жирної олії, до складу якої входять гліцериди вищих жирних кислот — пальмітинової, стеаринової, арохінової, діоксистеаринової, олеїнової, лінолевої та міристинової, полімерний терпен споронін, фітостерин, гліцерин, протеїни, клітковину, цукри та мінеральні речовини. У траві рослини є до 0,12 % алкалоїдів, у тому числі лікоподин, клаватин, клаватоксин і лікодин.
Фармакологічні властивості і використання
Спори плауна використовують як найкращу присипку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і навіть мокнучих екзем, пролежнів, ран, опіків та відморожень і як присипку при сверблячці. У вигляді відвару спори використовують для обмивань і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи, гнояки, фурункули, товчені рани) та для місцевих ванн при судомі. Внутрішнє застосування спор зумовлене їхніми протизапальними, болетамувальними й сечогінними властивостями. Відвар спор п'ють, не проціджуючи, при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печінкових і ниркових коліках, спазмах м'язів травного тракту, нервових і ревматичних болях та при хворобах дихальних шляхів. Замість відвару спор можна вживати настій плауна. В гомеопатії спори плауна застосовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, печінки й дихальних органів (пневмонія, бронхіт та ін.), а у фармацевтиці — для обсипання пілюль.
