чт.08172017

Last updateT3_DATE_FORMAT_LASTUPDATE

 

Щоб український щит» захищав нас від економічних негараздів і гарантував заможне майбутнє

Український щит, з точки зору геологів, - це 1000-кілонетрова смуга вздовж середньої течії Дніпра, брилове підняття кристалічного фундаменту південної частини Східноєвропейської платформи в межах України. Для звичайних громадян - це, образно кажучи, «золота комора» вітчизняних надрових багатств, як для канадців «хлібний кошик» - родюча смуга землі, котра тягнеться паралельно кордону з США, що забезпечує зерном не лише Канаду, а й є потужним постачальником збіжжя на світовий ринок. Сподіваємось, що фахова розповідь про українські підземні багатства зацікавить читачів.


 

Наша країна -унікальний регіон світу, формування якого проходило протягом більш як 3,5 млрд. років. її територія характеризується складною геологічною будовою, різноманітністю геотектонічних структур та гео­динамічних умов їх розвитку, які обумовили створення ці­лої низки родовищ корисних копалин. Серед головних ге-оструктурних зон земної кори виділяється давня Східноєв­ропейська платформа, молода Скіфська плита, складчас­ті області Донбасу, Карпат та Криму.

Україна є геологічним і географічним центром Європи. На її території сходяться основні геологічні структури Єв­ропейського континенту: Східно-, Західно-Європейська та Центрально-Євразійська платформи; структури Тетісу; Альпійсько-Карпатська та Кримсько-Кавказька складчасті системи. Поблизу міста Рахів у Закарпатті розміщується знак географічного центру Європи. Ми володіємо унікаль­ним мінерально-сировинним комплексом (МСК). Займаю­чи площу в 603,7 тис. квадратних кілометрів (0,4% світової суші), Україна виробляла близько 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки, в тому числі 20% мар­ганцевих і 10% залізних руд, 3% вугілля. У надрах країни вивчено близько 8 тисяч родовищ (90 видів мінеральної сировини), більше половини з них розробляється.

Найбільше значення мають залізні, марганцеві, уранові руди, вугілля, титан, циркон, сірка, каолін, ртуть, графіт, нерудна сировина для металургії, облицювальне каміння, мінеральні води. Видобувається також буре вугілля, газ, нафта та конденсат, цементна сировина, будівельні мате­ріали, сировина для хімічної та харчової промисловості. У надрах також виявлені промислові родовища золота, бе­рилію, літію, скандію, рідкісних земель, флюориту, горю­чих сланців, фосфоритів, освоєння яких передбачається найближчим часом і в майбутньому.

Встановлено перспективи знаходження та розвитку но­вих видів корисних копалин: міді, платиноїдів, молібдену, олова, танталу, ніобію, ванадію та інших. Останнім часом доведена можливість використання техногенних родовищ для одержання кольорових, рідкісних та благородних ме­талів, різних видів неметалічної сировини.

Приблизна оцінка вартості розвіданих запасів основних видів корисних копалин перевищує 7,5 трильйона доларів США.

З розвідкою, видобутком, переробкою та використан­нями мінеральної сировини пов'язано 48% промислового потенціалу країни, до 20% трудових ресурсів; працює близько 400 шахт, 1100 кар'єрів, десятки гірничо-збагачу­вальних підприємств та комбінатів, нафто- та газодобув­ них комплексів. Це забезпечує одержання 23 - 25% націо­нального доходу та більше третини валютних надходжень від експорту мінерально-сировинної продукції.

Україна експортує каолін, бром, сірку, концентрати марганцевих, залізних і титанових руд, сировину для ви­робництва скла, кам'яну сіль, мінеральні фарби, немета-лічну сировину для металургії, облицювальні камені та ін­ше. У відносно короткий строк можна налагодити видобу­ток руд берилію, літію, скандію, деяких інших рідкісних елементів, а також збільшити видобуток каоліну, різнома­нітних глин, титану, цирконію, декоративно-облицюваль­них каменів, вуглеводнів. Проте рівень використання цьо­го потенціалу країни дуже низький унаслідок пасивної ін­новаційної політики, застосування застарілих технологій та вкрай низького рівня маркетингових досліджень. Імпорт продукції МСК (навіть без нафти і газу) майже на 1 млрд. доларів США перевищує експорт. Проведені попередні оцінки вказують на те, що експортні можливості МСК мож­на збільшити в1,5-2 рази, а імпорт скоротити на 60-70%. Це дасть щорічний прибуток 5-6 млрд. доларів США.

Насамперед це стосується виявлених останніми рока­ми родовищ кольорових, рідкісних та благородних мета­лів: берилію, літію, цирконію, рідкісних земель, танталу, ні­обію, молібдену, скандію, галію, ванадію, германію, міді, золота та інших, визначені ресурси яких є найбільшими в Європі. Водночас більшу частину цих дефіцитних корис­них копалин ми імпортуємо щорічно, майже на 3 млрд. до­ларів США. Широке використання саме цих металів, як пе­реконливо свідчить світовий досвід, є основою для втілен­ня у промисловість високих технологій та створення конку­рентоспроможних видів продукції, енергозабезпечення та зміцнення валютного фонду країни.

Проте реалізація цих можливостей невиправдано зво­лікається, що призвело до парадоксального явища, коли Україна, маючи найбільший в Європі мінерально-ресур­сний потенціал, не може вміло ним скористатися, саме в той скрутний час, коли це найбільш необхідно. Таке стано­вище вимагає визначення відповідно до сучасної соціаль­но-економічної ситуації нової стратегії розвитку та ефек­тивного використання мінерально-сировинної бази країни.

Для цього треба скласти дієспроможну інноваційну програму відповідно до сучасних умов ринкової економіки та світової кон'юнктури.

Передусім необхідно врахувати вимоги та умови сучас­ної ринкової економіки, яка є основою соціально-економіч­ного розвитку країни.

З цих позицій слід змінити колишній, уже хибний, стра­тегічний курс і переоцінити весь мінерально-ресурсний по­тенціал країни.

Це стосується принципово розбіжних підходів до роз­витку мінерально-сировинної бази в країнах з плановою та ринковою економікою. Якщо ступінь розвитку МСК для країн ринкової економіки визначається співвідношенням ціни й індивідуальних витрат під час освоєння родовища і головним критерієм є одержання прибутку, то для країн планової економіки це суспільно необхідна вимога в міне­ральній сировині. Саме тому більшість раніше розвіданих родовищ корисних копалин не відповідає сучасним еконо­мічним критеріям, передусім забезпеченню прибутку від розробки родовищ і реалізації мінеральної сировини та продуктів її переробки.

У зв'язку з цим виникає потреба переоцінки всього роз­віданого фонду родовищ та державних балансів з виділен­ням активних запасів, що відповідають категоріям ринко­вої економіки, насамперед забезпеченню прибутку від розробки. У цьому разі частина корисних копалин, яка має особливе значення для економіки та безпеки держави, мо­же бути віднесена до стратегічної сировини, оцінка якої здійснюється за винятковими критеріями. Це стосується в першу чергу деяких рідкісних та благородних металів.

Зміна стратегії оцінки і використання МСК можлива завдяки новій концепції, яку можна визначити як «раціо­нальне використання надр». Головні її положення такі: ефективне комплексне освоєння надр на основі прогре­сивних технологій геологорозвідки, видобутку та перероб­ки корисних копалин, удосконалення організації виробниц­тва з урахуванням стратегічних інтересів держави, кон'юнктури внутрішнього і світового ринків, екологічних наслідків розробки родовищ.

Це вимагає системного і комплексного підходу до розв'язання низки проблем, а саме: вибору оптимальних технологій та способів розробки родовищ, методів пере­робки добутої мінеральної сировини, ступеню комплексно­го використання родовищ, залучення до промислового ос­воєння нетрадиційних видів мінеральної сировини і типів родовищ, прогноз споживання і визначення нових сфер використання мінеральної сировини, розробки економіч­них стимулів з метою раціонального використання надр.

Необхідні проведення маркетингових досліджень, вив­чення кон'юнктури та тенденцій розвитку внутрішнього та світового ринку мінеральної сировини, пошуки потенцій­них споживачів та інвесторів.

Важливе значення має здійснення маркетингу основної і супутньої продукції кожного гірничодобувного підприємс­тва, що є основою успіху виробництва в умовах конкурен­ції.

Визначені нові стратегічні положення про розвиток МСК та сучасний кризовий економічний стан країни вима­гають докорінних змін наявного стану геологорозвідуваль­них робіт. Сьогодні потрібно не розпорошувати зусилля ге­ологічної галузі на оцінку багатьох різнорідних об'єктів, як це робилося раніше, а зосередити всю увагу і кошти на прискореному вивченні та освоєнні першочергових родо­вищ, конкурентоспроможних на внутрішньому та світово­му ринках. Для цього терміново необхідно провести випе­реджувальні дослідження з об'єктивного обгрунтування та вибору таких першочергових об'єктів.

Україна має реальні можливості також вийти на світовий ринок з чистими та надчистими металами: гелієм, індієм, талієм, берилієм, германієм, ртуттю, свинцем, оловом, вісмутом, міддю, алюмінієм, скандієм, нікелем, паладієм, сріблом, золотом, телуром, миш'яком, одержання яких можна нала­годити у вітчизняних інститутах та дослідних підприєм­ствах завдяки великому творчому потенціалу вчених та фахівців країни.

За цими ж умовами, можливо, нам буде вигідніше ім­портувати деякі дешеві мінеральні промпродукти, концен­трати, наприклад, ніобієві, та переробляти їх на власних підприємствах з одержанням високоякісних металів та їх сполук.

Слід також ураховувати й загальносвітові тенденції. Так, рідкісні метали відносяться до матеріалів високих тех­нологій і темпи їх світового виробництва істотно виперед­жають темпи зростання практично всіх видів корисних ко­палин. Передбачається, що XXI століття принесе розквіт рідкіснометалевій промисловості.

Загальносвітовою тенденцією є також прагнення до «мініатюризації» виробів і конструкцій та скорочення пито­мих витрат «важких» чорних та кольорових металів, що пов'язано насамперед із застосуванням легуючих рідкіс­них металів. Цей напрям особливо перспективний, навіть необхідний для України, де, як відомо, гіпертрофований розвиток мають такі важкі матеріало- та енергозатратні виробництва, як металургійна, машинобудівна та паливно-енергетична промисловості.

Широке застосування рідкісних металів приведе до створення суперматеріалів, які значно зменшать матеріа­ло- та енергоємність виробництва і зроблять його рента­бельним.

Ці тенденції та коливання необхідно ретельно вивчати, відстежувати, прогнозувати та враховувати в оперативній діяльності та виробництві.

Для здійснення цих передбачень потрібно створити під безпосереднім протекторатом Кабінету Міністрів України маркетинговий Центр з визначення сучасної кон'юнктури мінерально-сировинного комплексу України та шляхів най­більш повної та ефективної реалізації його потужного по­тенціалу в умовах ринкової економіки.

До цієї структури треба залучити висококваліфікованих фахівців, незалежних експертів, ініціативних підприємців, фінансистів.

Центр має стати авторитетним у світі як об'єктивний геоінформаційний, консультативний та експертний орган.

Основними формами діяльності його будуть визначен­ня стратегії розвитку мінерально-ресурсного комплексу України, складання міжвідомчих програм із найважливі­шим напрямів, бізнес-планів із першочергових об'єктів, проведення міжнародних конференцій та виставок, органі­зація постійно діючих виставок та випуск рекламно-інфор­маційних матеріалів, пошук інвесторів, проведення діло­вих зустрічей. У перспективі Центр може бути трансфор­мований у відповідну торгово-промислову палату.

Саме такий підхід може забезпечити найповніше та ра­ціональне використання потужного природно-ресурсного потенціалу країни, що сприятиме виходу України з еконо­мічної кризи.

Чим наповнена наша «золота комора»?

Нафта і газ. На території України відомо 350 родовищ нафти, газу і газового конденсату, які розташовуються в межах чотирьох нафтогазових провінцій: Дніпровсько-Прип'ятської, Карпатської, Причорноморсько-Північно-Кавказької та Балтійсько-Переддобруджинської. Початко­ві видобувні ресурси вуглеводнів оцінено в 8417,8 млн. тонн умовного палива, з них нафти з конденсатом - 674 -1,6 млн. тонн. Значна частина (27%) ресурсів вуглеводнів України зосереджена на великих (5-7 км) глибинах. Вели­чина щорічного видобутку вуглеводнів за останні роки в середньому становила 4 млн. тонн нафти з конденсатом і 18 млрд. кубічних метрів газу, що дорівнює відповідно 10% і 20%, споживаних країною. На початок 2004 року видобу­то 26% і розвідано 14,8% початкових ресурсів; рівень реа­лізації ресурсів становить 45,8%. До 2010 року планується приростити 440, млн. тонн умовного палива.

Тверді горючі копалини представлені кам'яним та бу­рим вугіллям, горючими і менілітовими сланцями. Кам'яне вугілля зосереджене в Донецькому та Львівсько-Волин-ському басейнах, а буре вугілля - у Дніпровському басей­ні, частково в Закарпатті. Головною вугленосною областю є всесвітньо відомий Донецький басейн, де останніми ро­ками відкрито й нові райони: Західний, Північний і Півден­ний Донбас. У відкладах карбону Донбасу на глибинах від 60 до 2000 метрів міститься до 330 вугільних пластів, з яких понад 180 мають промислову потужність понад 0,45 мет­ра, розробляються 45 пластів. Максимальна глибина роз­криття пластів вугілля становить 1341 метр. Відомі всі мар­ки кам'яного вугілля. Особливе значення має високоякісне коксівне вугілля та антрацит. Загалом, в Україні облікова­но понад 100 млрд. тонн вугілля. Цілий ряд вугільних ро­довищ слід розглядати як комплексні - вугле-газові. Орі­єнтовні запаси метану у вугільних пластах Донбасу ста­новлять більш як 10 трлн. кубічних метрів. У Дніпробасі є значні поклади бітумвмісного вугілля, з якого можна одер­жувати гірський віск. Важливою проблемою є комплексне використання териконів, яких уже накопичилось мільярди тонн, і з них за сучасними технологіями можна одержува­ти якісне вугілля та будівельні матеріали.

Залізні руди.- У нас є поклади 96 видів корисних копалин, з них 70 можна розробляти. Однак деякі види корисних копа­лин зараз немає сенсу видобувати. Наприклад, у Бра­зилії величезні поклади ніобію - їхнє родовище може забезпечити 70% світового споживання за дуже низь­кими цінами. Тому ніобій дешевше купити в Бразилії, ніж видобувати в Україні.

Але за деякими видами сировини Україна справді мо­же лідирувати і в Європі, і у світі. Зокрема, за видобут­ком та виробництвом титану. Зараз у нас видобувають руду, отримують ільменітовий концентрат і виробляють так звану титанову губку, яку постачають за кордон за невиправдано низькими цінами. З неї виробляють чис­тий титан, виготовляють титанові вироби вартістю на порядок вище. Ми повинні самостійно освоїти весь цей цикл.

Крім титану, потрібно видобувати рідкісні метали, полі­метал (свинець, цинк) і золото, за яке взялися недав­но. До речі, ще один приклад комплексної освоєння -розробка Мужіївського родовища на Закарпатті. За запасами золота воно ледве скуповується, а якщо крім золота видобувати ще й рідкісні метали, родови­ще буде високорентабельним. Після розпаду СРСР в Україні відкрито родовища газу нафти, глин, каолінів, пісків, однак великих знахідок останнім часом не було. Перехідним можна назвати одне з найбільших у світі Стремигородське родовище титану, розробляти яке почали з Союзу, а завершили менш ніж рік тому. Всі масштабні проекти стартували за часів СРСР, коли в надра йшли величезні гроші. Відтоді обсяги розвідувальних робіт скоротилися у 12 разів. Я б назвав стан гірничодобувної галузі кри­зовим - ідуть фахівці, верстати й техніка застаріли. Нерозвідані родовища корисних копалин є майже в кожній області. У нас розвідано близько 8 тисяч родо­вищ, приблизно половина з них експлуатуються, а всього зафіксовано близько 20 тисяч рудопроявів. За статистикою, приблизно 10% рудопроявів переходять у родовища. Тобто ще близько 2000 родовищ напевно з'являться.

Загальні ресурси залізних руд становлять понад ЗО млрд. тонн, що забезпечує близько 6% світових запасів. Основні запаси залізних руд пов'язані з докем­брійськими формаціями, розвинутими в найдавнішому у світі Криворізькому залізорудному басейні, а також у Кре­менчуцькому та Білозерському рудних районах. Виділяєть­ся також Керченський залізорудний басейн, представле­ний осадовими морськими відкладами. Загалом, залізні руди представлено трьома основними типами: багатими мартитовими та магнетитовими рудами, залізистими квар­цитами (магнетитовими та окисленими) та бурими заліз­няками.

У період максимального розвитку залізорудної галузі Україна забезпечувала 14% світового і 43% союзного ви­добутку товарної залізної руди. Наявні експлуатаційні за­паси залізних руд можуть забезпечити сталу роботу під­приємств до 60 років.

Марганцеві руди. За обсягами розвіданих запасів мар­ганцевих руд Україна посідає друге місце у світі після ПАР та перше місце - у виробництві марганцеворудної та фе­росплавної продукції. За останні роки значно збільшилися запаси Нікопольського марганцеворудного басейну та розвідано нове Великотокмакське родовище. Загальні за­паси руд становлять 2,26 млрд. тонн, серед яких виділя­ються окисні, окисно-карбонатні та карбонатні типи руд.

Титанові руди. Україна в колишньому Союзі була моно­польним виробником титанових концентратів (більш як 90% загальносоюзного виробництва). В Україні створена потуж­на мінеральна база титану, розвідані запаси ільменітових руд за сумарними ресурсами перевищують світові запаси ільменіту. Всього відомо 40 родовищ, із яких 12 - детально розвідані і розробляються. Видобуток титанових концентра­тів із розсипних руд виконує Іршанський гірничо-збагачу­вальний комбінат та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат. їх спільна потужність становить майже 20% світо­вого випуску ільменітових концентратів. Останніми роками виявлено та розвідано унікальне за запасами Стремигород-ське родовище корінних ільменітових руд, пов'язаних із габ-ро-долеритами та троктолітами, ефективне освоєння якого є стратегічним завданням. Крім ільменіту, тут можна одер­жувати апатит для мінеральних добрив, а також ванадій і скандій. До цього типу відносяться Федорівське, Видибор-ське, Паромівське, Кропивеньківське родовища.

Кольорові метали. В Україні розробляються родовища нікелю і кобальту, пов'язані із силікатними рудами в корах вивітрювання ультрабазитів, магнію в калійних солях та ропі, до недавніх часів розроблялося Микитівське родови­ще ртуті.

Відомі родовища та рудопрояви міді, свинцю та цинку, алюмінію. Перспективи створення власної мінерально-ре­сурсної бази міді пов'язані насамперед із самородною мід­дю в базальтах трапової формації Волині. Тут виділяється Рафалівський рудний вузол, де в Полицькому кар'єрі 1999 року було знайдено найбільший самородок міді вагою 700 грамів. Загальні ресурси Волинського міднорудного райо­ну оцінюються в ЗО млн. тонн міді, що відповідає світовим промисловим рівням. Перспективними є також мідисті піс­ковики Бахмутської улоговини Донбасу та мідно-нікелеві зруденіння в габро-долеритах Волині.

Україна має можливість частково або повністю забез­печувати свої потреби у свинці й цинку за рахунок супут­нього зруденіння на Мужієвському, що вже розробляється, та сусідньому Біганському родовищах у Закарпатті, а та­кож Біляївського родовища в Західному Донбасі.

Дуже важливе значення для України мають руди алюмі­нію, які нині імпортуються. У Придніпров'ї відоме Високо-польське родовище залізистих бокситів, з яких можна от­римувати феросиліцій та глинозем. Нещодавно визначено перспективи виявлення високоякісних бокситів у Серед­ньому Придністров'ї.

Як потенційна алюмінієва сировина можуть розгляда­тися закарпатські алуніти, за умови їх комплексного вико­ристання.

Рідкісні метали. Україна - велика рідкіснометалева провінція світу, і визначений на сьогодні мінерально-ресур­сний потенціал рідкісних металів є найбільшим в Європі. Найбільше значення має Український щит, де виділяються 22 рідкіснометалеві формації. Унікальні й великі родовища: Пержанське - берилій; Азовське - цирконій-рідкісноземель-них руд; Полохівське, Станкуватське і Шевченківське - літій; Мазурівське - тантал-ніобій-цирконієвих руд.

Україна є також найбільшою титан-цирконієвою провін­цією, де розробляються Малишівська і Волинська групи комплексних родовищ осадового типу.

Золотоносність України. Найдавнішою золотоносною провінцією є Український щит, де розвинуті типові для до­кембрію золоторудні формації граніт-зеленокам'яних поясів.

У межах Донбасу золоторудні і срібнополіметалічні формації приурочені до чорно-сланцевих алеврит-глинис-тих осадових товщ карбону.

У межах Мармароської зони Карпат золоторудна міне­ралізація, пов'язана із кварц-хлоритовими сланцями і кварц-карбонатними породами. Найбільш молоде золоте зруденіння Закарпаття пов'язане з андезит-ріолітовим вулканізмом. Усього виявлено та оцінено 16 родовищ зо­лота. На трьох із них розпочата розробка золотих руд.

Неметалічна мінеральна сировина представлена найбільш численною групою, яка поділяється на нерудну сировину для металургії, гірничо-хімічну та гірничорудну сировину, будівельні матеріали.

Україна є основною мінерагенічною провінцією в Євро­пі і в світі за розвитком каолінів та високоякісних вогнет­ривких глин (Український щит, Донбас, Закарпаття).

Калійні солі відомі у двох районах - Передкарпатсько-му та в Донбасі. За рахунок Стебникського та Калуш-Го-линського родовищ щорічно вироблялося понад 2,5 млн. тонн калійних добрив.

Широке розповсюдження на території України має кам'яна сіль - Донбас, Закарпаття. Підземні розсоли екс­плуатуються в Передкарпатті. Значні запаси кухарської солі утримує ропа Сивашу та Кримських озер.

Важливим для сільського господарства є розширення обсягів виробництва фосфатних добрив, які поки що отри­мують за рахунок привізної сировини. В останні роки в Житомирській та Запорізькій областях виявлено та розві­дано перспективні родовища апатиту, а в Донецькій та Во­линській областях - фосфориту, що дає можливість ство­рення власної мінерально-сировинної бази для одержання мінеральних добрив.

Україна володіє значними ресурсами графіту, запаси якого становлять понад 6 млн. тонн, а прогнозні ресурси -2 млрд. тонн. Родовища флюориту: Бахтинське у Придніс­тров'ї, Ястребецьке на Волині.

В Україні розвідано більш як 3000 родовищ будівельних матеріалів: цегельної сировини, будівельного та стінового каменю, перліту, цегельної та керамзитової сировини, бу­дівельних пісків та ін. Особливу цінність мають високоякіс­ні скляні піски.

Україна посідає також провідне місце в Європі з розма­їття та запасів декоративно-облицювальних матеріалів. Ві­домо понад 200 родовищ облицювального каменю майже всіх кольорів, майже 50 із них розробляються. Найбільше значення мають родовища гранітів, габро, лабрадоритів, кварцитів, мармурів.

Україна за різноманітністю та запасами мінеральних вод посідає одне з перших місць у світі. Відомо 119 родо­вищ із сумарними запасами 102156,5 м3/добу. Сумарний водовідбір мінеральних вод становить 4643,9 м3/добу, або 5% від загальної кількості запасів. Родовища мінеральних вод розташовані майже у всіх областях України, але най­більше - в Закарпатській, Львівській, Одеській, Донецькій областях та Криму. На базі родовищ мінеральних вод здавна діють такі загальновідомі курорти, як Трускавець, Моршин, Саки, Євпаторія, численні санаторії в Карпатах.

Дуже важливою проблемою для України є комплексне освоєння руд. Щорічно видобувається близько 1,5 млрд. тонн мінеральної сировини і лише 12% її використовується. Уже накопичено понад 25 млрд. тонн техногенних відходів. Прогнозно-оціночні роботи показали, що частину відвалів можна віднести до техногенних родовищ, з яких одержува­ти багато цінних і дефіцитних компонентів: рідкісних, кольо­рових, благородних металів, нерудної сировини, добрив, будівельних матеріалів. До них можна зарахувати відвали Миколаївського глиноземного заводу, Запорізького тита-но-магнієвого комбінату, Іршанського титанового комбіна­ту, Кривбасу та інших. Тут уже розпочато вилучення цирко­нію, галію, заліза; продуктів для добрив, цементу, сорбен­тів; різноманітних будівельних матеріалів.

Отже, Україна володіє значним мінерально-сировинним потенціалом, ефективна реалізація якого можлива за умов нових комплексних підходів, сучасних високих технологій з урахуванням світової кон'юнктури і на основі взаємовигід­ного міжнародного співробітництва. Займаючи площу в 603,7 тис. квадратних кілометрів (0,4% світової суші), Ук­раїна спроможна забезпечити близько 5% світової потре­би в мінеральній сировині та продуктах її переробки. За­гальний потужний мінерально-ресурсний потенціал Украї­ни дає змогу їй посісти домінуюче позицію в Європі та ввійти до десятки провідних гірничорудних країн світу.

Леонід ГАЛЕЦЬКИЙ, доктор геологічних наук

Україна туристична

загрузка...

загрузка...