ДАНА

В ім'я єдиносущого Господа Бога прийшла у світ Дана, богиня земних і небесних життєдайних вод. Вода та вогонь створені Господом разом на Різдво Всесвіту, саме тоді, коли могутня володар­ка всеєдиного ладу, небесна Мати-Лада, здолала темні сили мороку і зла, а тому вони є сестрою і братом. Народження святої води-Дани боги і люди відзначають вночі на дванадцятий день після породин молодого Сонця-Дажбога. З тих предковічних часів світлолика богиня всіх земних вод і стихій Дана своїми широкими та глибокими водами омиває всевічне Дерево життя, на Світовій горі якого живе її золоте сонце. Сонце -Дажбог кожного дня з заходом опускається у ті чисті непорочні води і купається, тому вранці завжди таке свіже, світле й бадьоре. Відтоді прекрасна і незрівнянна ні з ким красуня несе свої джерельноголубі річки, притоки та струмки артеріями Матері-Землі до самого синього моря, напуваючи своєю життєдайною силою міста і села, кожну билинку, кожну долину, кожну пташку...

На Різдво Сонце-Дажбог перемагає морок, але перемога дається нелегко. Щоб здолати холодну та могутню тьму, на поміч воді і світлу приходить бог Ордан. Усеправедним світлом Дажбога він долає лютого змія, який стереже скуті льодовими кайданами живі води, єднаючи таким чином душі людські з душею довкілля. Коли перемогу отримує Змій-дракон, то замикає земні води, насилає на людей мор і посуху; тоді навіть камінь і той кришиться на пісок, а тому йому, як і богині Дані, кидали коштовності у воду річок та озер, криниць і джерел.

Воду, заряджену потужним струменем Ордана, люди несли у домівки. Орданська вода свята і цілюща, тому нею окроплюють хати, худобу, обійстя. На Водохреще вода свіжа і здорова, наділена чарівними властивостями. Навесні нею святяться ріки і криниці, джерельні струмки і колодязі.

Богиня води Дана для людей свята і потребує глибокої поваги, поклоніння і трепету, бо хто не шанує, засмічує її води, на того нападає великий гріх або навіть і кара Божа. Ось чому криниці, ставки та ріки не можна бруднити, бо в них свята вода, цілющий Божий дар, даний людям і всьому світові. Днем Дани, як і богині Мокоші, вважається свята П'ятниця, коли непорочна діва суворо карає тих жінок, які в цей день прядуть або шиють.

Слово Дана означає: Да — вода, на — неня, мати, тобто мати-вода, а дунай — загальна назва річок, оспіваних у багатьох піснях. Символом богині Дани є липа. Образки прекрасної Діви вішали над криницями, де завжди мав бути і посуд, щоб подорожній міг напитися води.

Вічно прекрасна, вічно свіжа Діва є водночас дружиною Дажбога, його найбільшої сонячної сили. їхнє весілля святкують боги і весь світ на Купала. Особливо веселиться в цю пору у своїй вогненній силі опікун сонця-неба, бог любові і пристрасті Семиярило. Саме в цей час богиня Дана і бог плодючості Симаргл силою єднання води і вогню щедро обдаровують світ любов'ю, а жінці-матері посилають дитину, щоб росла здоровою і щасливою на радість батькам. Наші діди-прадіди завжди молилися до чистих джерельних вод Матері-Землі.

І завжди водиця-сестриця несла їм радість, силу та здоров'я, а на доглянуті ниви і лани ранньої весни та ранньої осені — бадьорість для усього сущого на землі, щоби врунилося жито-пшениця і всяка пашниця.

У сиву давнину рікам, озерам і джерелам приносили в жертву живих істот, інколи — людей, а найчастіше — півнів. Аби богиня Дана сприяла, щоб дощ падав з неба, кидали в жертву водам хліб та інші харчі. Суд теж часто творився на воді, а звинуваченого кидали у воду. Наші батьки-діди вірили в те, що на небі є такі ж озера, ріки, джерела та моря, а птиці, за вказівками богів, розносять воду у призначені місця.

Особливу зцілюючу силу, окрім орданської води, мають святвечірня, стрітенська, благовіщенська, купальська та ще "непочата вода", яку набирають до схід сонця там, де сходяться три річки. Надто сильна вода з трьох або семи колодязів чи криниць, коли цю воду проливають через полум'я жаріючого вугля у підставлену миску та трикратно занурюють у неї запалену воскову свічку-трійцю. Хто нап'ється цієї живої води, набуває великої сили, а коли хто був хворим — зцілюється. "Вречений" хворий, випивши такої води тричі, одужує і виліковується від вроків.

Як земна вода єднається з водою небесною, так у цілющій воді новонароджена дитина єднається з родом своїм. Внуки Дажбожі народжені трьома життєдайними силами: силою сонця, силою землі і силою води. Ось чому в день породин наші батьки-діди занурювали дитя у святу воду та обсипали дорогий пожиточок пшеничним зерном, приказуючи: "Будь багатий, як земля, і здоровий, як вода". Купіль для тіла — здоров'я для душі!

Як і вогонь, вода, особливо джерельна, — великий чиститель. Така вода очищає не тільки тіло, а й розум. Вона найкраще зберігається в дубовому цеберку чи барилі, однак купатися ліпше у швидкій річці. Перед молитвою обов'язково потрібно мити руки і ноги, особливо після завершення важливих справ та перед сном, таким чином оберігаючи себе від смертельно небезпечних для всього живого, що має тіло і душу, злих духів. Омиваючи душу і тіло, людина готує себе до входження у храм духовності. Така вода є символом морального та духовного очищення. Для очищення людини від доторкнення до мертвого тіла вона вживається разом з попелом річної жертвенної телиці.

Правдива жива вода може творити справжні дива: повертає людині зір> молодість; виліковує різноманітні хвороби; надає людині такої сили, що вона стає сильнішою від найстрашніших чудовиськ. У богині Дани є ще така вода, яка може обернути людину на звіра чи птаха, але є й інша, яка повертає людині її зовнішність. Така вода — чародійна. Даючи своєму милому води, дівчина заворожує нею саме його життя, силу, здоров'я. Напитися води з чиїхось рук означає поріднитися з тим тілом і душею та омити їх від усілякої скверни. Ось одне з багатьох замовлянь до великої чарівниці: "Водице — улянце, дай мені уроки-урочища відігнати, відшептати пристрітельні, насилані, вітряні, уроки-урочища батькові, материні, чоловічі, жіночі, юначі, дитячі, хлопчачі, дівочі. Уроки-урочища визиваю, викликаю з його рук, з його ніг, очей, плечей..."

Пристріт — то маленький демон. Він мучить людину, а коли заклинають — утікає від неї в лісові безвісті. Втікає з хати через каглу разом з димом, так само, як і чорт. Вроки також демони. Вони мають свої родини і можуть споріднюватися з людьми. В очеретах та болотах позаставлювано столи та поналивано кубки. Там вони п'ють, гуляють і розкошують. Скидають вроки на вуглики. Коли вуглики плавають поверх води — у хворого вроки; коли падають на дно — то інша хвороба.

Вода буває живою і мертвою, цілющою й безсилою, — додає сил або, навпаки, відбирає їх. На цьому світі немає джерел з мертвою водою. Живі прісні води — то дихання богині Дани, яке дарує усьому життя. Далеко-далеко, в тридев'ятому царстві мертвих, є джерело з мертвою водою. її стереже велетенський Змій-дракон, який може замикати земні води. Мертва вода має здатність зцілювати тіло, але не повертає його до життя. Для оживлення треба скропити роз'єднані частини тіла живою водою. Тільки цілюща жива вода несе здоров'я і спроможна вдихнути в мертве тіло живу душу. Жива вода особливо цілюща і з'являється в образі теплого весняного дощу, що воскрешає землю після довгої холодної зими.

Жива вода перебуває у тридесятім царстві між двома високими скелями, які безперестанку між собою б'ються. Живу воду, за віруваннями предків, приносять гроза, вихор або птахи — ворони, соколи, орли та голуби. Окропившись живою водою, людина сповнюється богатирською силою, тому з першим весняним дощем та громом усі намагаються вмитися, аби набратися сили від живої води. Давно-давно люди роздягали найгарнішу молоду дівчину для випрошування дощу, який є справжнім золотом, бо то — сльози з очей Господа, що падають з неба, і обмивали її живою водою, щоби своїм сім'ям-молоком Всебог запліднив Матінку-Землю. У подобі теплого дощику на землю сходить сам Господь-Бог.

На білім світі є ще молодильна вода, яка повертає молодість та сповнює героя, як колись Іллю Муромця, надлюдської сили.

Гірка вода, змішана з землею, називається водою ревнощів. її давали жінкам, яких підозрювали у зраді. Жінка вважалася невинною, коли не вмирала після цієї води, а залишалася здоровою. Свята вода — це освячена вода, що вважається символом творчої і божественної сили. Дніпро — то священні води наших пращурів.

Свята вода є символом зовнішнього та внутрішнього очищення, а ще — очищенням душі. її використовують при водохрещенні, освяченні криниць, рік, озер, хат, полів, обійсть...

Наші предки залишили нам багато форм вшанування прекрасної Діви*.

* Див.: Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Книга II. — С. 127-132.

У давнину юнаки поривали-умикали собі дівчат біля води, там же відбувалися головні зборища — "грища" молоді.

Щоб вода була "пригожа та здорова", криниці обсаджували вербами, аби забезпечити воду від лихих сил.

Чарівні купальські вогні запалювали лише над водою.

Чаклуючи над майбутньою долею, дівчата на Купала пускали на воду вінки.

Навесні обходили стави, річки та озера, йшли на броди й переходи чаклувати воду, аби вигнати відтіля лихі сили.

Щорічно громадами відвідували безодні, драговини, кринички та освячували їх.

Зачакловували та освячували воду на початку кожної пори року: на Ордан, на Благовіщення, на Зелені свята, на Купала, на Спаса.

Збирання води-роси купальської, як чарівної, стрітенської з бурульок зі стріх та благовіщенської з дощу.

Опоетизування води в колядках, щедрівках, веснянках-гаївках, купальських піснях.

Легенди, вірування та сказання про воду у ставках та ріках під час Русального тижня.

Відмивання "вроків" водою та вогнем.

Проводжання молодих до шлюбу з водою та стрічання їх двома відрами води.

Очищення молодих по першій ночі — водіння їх до річок чи криниці та обмивання.

"Перепиняння" парубками молодих, коли ті повертаються від шлюбу.

Горщик з водою ставлять у витоплену піч — "поїти вогонь".

Очищення новонародженої дитини водою при хрещенні.

Чарівне вмивання на Великдень водою з крашанками та грішми.

Чарівні властивості досвітньої води на Калету, на свято Дівочої долі у справі чаклування на кохання та одруження.

Святою водою святять усе в дворі і в хаті, щоб вигнати нечистого.

Освячена вода вживається як ліки при хворобах.

У давнину покійників пускали на воду, вірили, що, прийшовши водою, народжені мусять і повернутися нею у Вирій-рай.

Покійників обмивають водою, "обмивають" хату і людей після покійника.

Породілі дають ковток свяченої води та кроплять її нею.

На Різдво, на Святвечір воду ставлять на вікні.

Вважається гріхом плювати в воду та казати лайливі слова.

•          Не можна ввечері виливати воду, бо як вступити у неї — будеш хворіти. Вода — символ здоров'я; використовується в замовляннях і заклинаннях. У давнину біля кожного джерела насаджували Священні гаї, будували

жертовники та храми. Свою дзвінку, життєрадісну пісню дарує богиня тій людині, яка приходить до її джерела, річки чи струмочка, кидає у воду квіти, сплетені віночки, шепоче молитву або кладе на березі жертву. Кожного стомленого мандрівника вона смачно напоїть, воїну омиє рану, а всякому живому створінню дасть притулок. Великі і малі ріки богиня Дана щедро наповнює рибою та поживною рослинністю. В її водах живе багато всякої звірини і птаства. В деяких річках волхви забороняли купатись, а на інших — плавати на човнах. Нашим предкам річка, сполучаючи міста і села, служила для торгівлі та оборони, захищаючи їх від усіляких зайд та будучи шляхом мир­ним торгівцям.

Шлях до цілющих джерел з живою і мертвою та молодильною водами — важкий і небезпечний. Стережуть його змії, які дихають полум'ям і спалюють усе і всіх, хто насмілюється наблизитись до тих джерел. Головний змій — то великий син премудрої богині Дани.

в неї злими силами — відьмами, чортами, поганими людьми, поганими харчами та різними дідьками, які живуть довкола. Вона, як і все живе, що має тіло і душу, може повернути навіть втрачене внутрішнє здоров'я, дароване людині зоряним небом предків.

Святим обов'язком орія у житті здавна було виростити дерево і викопати криницю. Ніхто не смів вважати себе власником криниці чи джерела, бо вода дана Богом усім, хто живе у цьому світі. Вода степової криниці, особливо у спеку, така солодка і смачна, що просто не нап'єшся! Студена вода, коли поранену людину мучить спрага, зцілює тіло. Грішникам вона обмиває душі. Світлоносна Дана — в кожній росинці, у сніговій хуртовині, в замерзлій

Поважно виглядає в Божий день бог Ордан на небеснім троні. Тремтить стара кістлява Зима, зі страхом дивиться на чоловіків, які починають несамовито стріляти в небо, аби прогнати її та злі сили, які з весняною повіддю та льодоходами-льодоламами часто роблять дуже багато лиха, коли гине худоба і навіть люди. Хлопці в цей час випускають з рук голубів чи інших птахів, які хмарами злітають у небо до Ордана, відвертаючи лихі сили від води, закликаючи весну. Тому й очищає бог Ордан царицю-водицю, заворожує її, робить святою.

Вельми жахаються тих пострілів чорти. Багато нечистої сили вистрибує тоді з річки і залишається на мерзлій землі доти, поки якась із жінок не прийде прати білизну. Люди добре знають, що бог Ордан забороняє жінкам прати брудну білизну протягом цілого тижня після водосвяття, і пильнують, щоб чорти знову не пірнули у воду, — краще, щоб їх побільше згинуло на морозі.

Усі люди — старі, молоді, діти — вшановують велике свято Дани, аби прискорити прихід весни. В ці дні молодь ковзається на льоду та катається на санчатах. Дівчата співають орданських колядок. Окремі парубки неод­мінно прагнуть скупатися, аби протягом року не хворіти. Занурившись у воду, швидко одягаються, щоб не застудитися.

Після повернення з водосвяття вся родина сідає за стіл, за яким проходить орданська вечеря-обід. Кожен господар (або інший член родини) приносить до хати свяченої води від Ордана, тому перед їжею п'ють спочатку воду. Пучечком сухих васильків, змочених святою водицею, кроплять хату, хлів, стайню, кошару. Частину розводять з іншою водою, а частину зливають у пляшку та зберігають упродовж року на видному місці для всіляких потреб. У невеличкій посудині ставлять її бджолам, а влітку ця вода стоятиме посеред пасіки. До речі, після водосвяття господар першими має відвідати бджіл.

Отож, насампочаток усі в хаті п'ють свячену воду, а по обіді дівчата біжать до річки вмиватися, щоб лиця були рожеві; хлопці ж водять своїх дівчат до ополонок, щоб красними були. Цією водицею промивають очі, аби краще бачити, лоб, щоб розумним бути, та решту тіла — щоб було здорове, як вода.

Господар повертається від Ордана, здебільшого, ще й з освяченою трій­цею — трьома свічками. Жінки та дівчата додають до неї пучечки червоної калини та сухих квітів — безсмертників або васильків. Усе це перев'язують барвистими стрічками. Вогонь Орданської свічки благословен сонцем Дажбога та богинею Даною, тому така свічка відводить бурю, грім, усілякі напасті та страхи. Люди добре знають: усяка напасть страх як боїться хреста. Отож господар, окрім освячення водою, випалював на лутках над дверима хрести-знаки, бо вони мають найвищу силу вогню і очищають від усього злого та лихого.

Старі люди розповідають, що цієї пори бог Ордан відкриває небеса для весни і води, бо скоро підуть дрібні дощики. Невдовзі вступить у боротьбу з льодовими хмарами грізний Перун, бог блискавки та грому. І справді: найміцніші морози — саме на Водохреще, та згодом вони почнуть слабнути, а добрий бог, ще раз подякувавши за своє вшанування, нагадує жінкам та чоловікам, що пройшли найбільші зимові свята — Різдво, Новий рік і Водохреще з розмаїтими дійствами та веселими розвагами — і знову почи­наються буденні клопоти. За три дні після водосвяття жінки бралися прясти, шити, ткати, а чоловіки вирішували усілякі господарські справи.

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ