ЧУР І ПЕК

Чур опікується живим вогнем душ наших пред­ків. Він є охоронцем добробуту дому та заступ­ником роду в разі небезпеки. Принесений дав­ним-давно з неба на землю вогонь Сварога став оберегом на дорозі вічності, яка по смерті людини веде у зоряне царство духа предків. Іменем Кочур називають мальовничу місцевість неподалік Києва, у напрямку Бишева, де несе свої води річка Ірпінь. Там, на одному з пагорбів, колись стояв величезний ідол, виліплений з глини і всередині якого, мов у печі, завжди палав вогонь, за яким постійно наглядала сторожа. Коли ж у когось в оселі пригасало вогнище, люди ішли за вогнем "к Чуру", до свого доброго бога, бога домашнього тепла і затишку.

Піч у хаті давно стала святинею, бо це родинний вівтар, в якому перебувають добрі духи-душі родинного вогнища, і саме там, у міцній деревині, живим вогнем пам'яті немеркнучого зоряного світу прародителів причаївся Чур добрий дух дому. Жінка для нього то постійна Берегиня домашнього вогнища; Чур допомагає людині вберегтися від зла, коли та говорить "Чур, моє". Чур лише тоді вважає новий дім житлом, коли в печі спалахує його вогонь. Саме тому піч у наших батьків-дідів завжди була своєрідним центром, біля вогню якого щодня збиралася вся рідня. Родинне вогнище згуртовувало родину і сусідів, біля нього люди розповідали про сучасне й минуле, складали думи і легенди, співали пісні, а ще, бувало, прислухалися до цвіркунів, бо вірили, що в них живуть душі прародителів. Вшановуючи Чура, господар вирізьблював його зображення на деревині, а господиня вишивала на рушниках.

Перш ніж покинути цей світ, душа померлої людини перебуває поблизу свого дому, де ще лежить її тіло. Душу від демонів стереже її ангел-охоронець. Біля тіла ставиться горнятко, щоб вона востаннє напилася води, та запалюється свічка родинним вогнем домашнього бога Чура. Запалену свічку дають померлому в руки, щоб освітлював собі дорогу у зоряне царство. За віруваннями предків, запалений вогонь свічки відіграє важливу роль у збереженні та продовженні роду. Вогонь страсної свічки має неабияку магічну силу, оберігає від грому. Орданською свічкою підпалюють трохи волосся, щоб дитина була сміливою та набиралася розуму. На весіллі вогонь є символом плодючості та продовження роду. Домашнє вогнище, як і вогонь свічки, має велику очищаючу силу, і коли він палає в оселі з неї тікає всяка нечисть. І ніяким злим та ворожим силам, в личині Пека, не здолати цієї святості, допоки горить той живий вогонь.

У разі небезпеки в родині говорять закляття: "Чур тобі, Пек!" і тоді хатній бог вступає у боротьбу зі страхітливим Пеком, богом бійок і біди, який живе глибоко під землею, в самому пеклі, куди провалюються душі грішників і де їх мучать чорти.

Пек може забрати до пекла невинних та добрих людей, особливо намагаючись затягнути туди славних та мужніх воїв-ратаїв. І хоча цей кровожерний син Чорнобога і Мари дуже страшний, та все ж лякливий, як і всі темні сили, що бояться життєтворящого світла та живого вогню пам'яті предків. З усіх небесних і земних богів лише Чур може проникнути у підземне царство пекла. Ось чому його так боїться Пек ні один демон не в змозі перешкодити їхньому поєдинку. Тоді землю трясе так, що хати хитаються, а люди припадають до Матері-Землі в молитві, бо вірять і сподіваються, що лише Чур в силі повернути праведну людину до Вирію, де знаходиться рай вічне життєтворяще світло сонця.


Єдиносущий всеправедний Боже! Могутній Роде та премудра Ладо! Ви подарували як нашим пращурам, так і їхнім нащадкам наймилішу, найро-дючішу в світі Землю-Матінку, ім'я якої— Оріана. О Оратаніє-Україно! Твій багатотисячлітній зоряний шлях увінчаний святою правдою пам'яті та слави надзвичайної мужності, мудрості, високого духу безсмертних божих синів Сонця-Дажбога:

Загадкові орії, таємничий Сур'яград град Сонця, наймогутніші стародавні племена сумерійців, пелазгів, етрусків, венедів, сарматів, амазонок, скіфів;

Стародавні поселення площею в сотні гектарів, землеробський хист (приміром, орії вирощували десять злакових культур);

Волхви стародавні жерці та їхні вражаючі знання з астрології, медицини, географії та будівництва;

Найдавніший ритуальний календар (ІІ-У століття н.е., знайдений у с. Мезиня, що на Чернігівщині);

Будівлі, яким щонайменше 10-12 тисяч років і які так подібні до українських хат-мазанок. Примітивні мазанки на території Риму появилися лише три тисячі років тому;

Санскрит єдина мова, якою наші предки говорили 5000 років тому. Сьогодні вона відчутна в усіх індоєвропейських мовах світу;

Бог стародавнє українське слово, як і молитва, храм, вівтар, небо, пекло, душа... Вони старіші за слова Саваоф, Єгова, Адам, Мойсей, Аллах;

Малюнкам прапрадавніх митців 15-20 тисяч років, а знайдені вони в печерах Оріани-України;

Колесо то символ та основа цивілізації. Нещодавно біля села Старосілля на Херсонщині археологи знайшли два дерев'яні вози, яким більше п'яти тисяч років;

Сумерійці першими в світі створили для своїх дітей школи; мали свою абетку та клинописне письмо;

Будда прийшов в Індію оріанським шляхом із символом Сонця на грудях;

Заратустра один з перших великих моралістів, від якого світові релігії запозичили поняття бога добра і диявола зла. Народився в Медії, володарями якої були скіфи, їхня ж батьківщина знаходилася на північ від

Чорного моря. Про Будду та Заратустру написано в "Ведах". Це священні пісні, складені в Оріані та принесені 5000 років тому до Індії, яка успадкувала цей найстародавніший писемний пам'ятник Людині;

Дивні керамічні вироби, статуетки, писанки...;

Світогляд та вірування предків;

Грецька, індійська та багато інших міфологій і міфотворень світу виникли набагато пізніше від світогляду наших прародителів;

Різдвяні свята, Свята вечеря, колядки, щедрівки, Стрітення, Великдень, Вербна неділя, Зелені свята, Купала, Обжинки, любов до пісні, розмаїття духу творення зоряним царством предків кличуть нас сьогодні в майбутнє.

О Дніпре-Славутичу!

Вічно колихатимуть твої прозорі води сиву давнину найстарішого граду людей Сур'яграда-Києва. Дванадцять тисяч літ тому тут, на трьох священ­них пагорбах, поселилося одне з наймогутніших венедських племен троянське. З вірою у троїсту силу Дажбога, в Золоте Трисуття, з вірою в немеркнучу святість та виконуючи волю волхвів, а отлсе і волю предків, заради майбуття та продовження вічності роду вони ішли у світ, аби збудувати не один град, ім'я якому Сонце!

Усе тоді було у світі: і воля, і кара Божа!

Великою і могутньою була легендарна Троя. Заснував цей сонячний град славний правнук Дажбога Іллірій. Крім Іллірії (Північна Італія), венедська держава об'єднувала землі від Адріатичної затоки до Дунаю.

Місто Троя було зруйноване греками за часів Троянської війни (1194-1184 рр. до н.е.), про що знаємо від Гомера (VIII століття до н.е.) з його Іліади, і відкрите лише 1871 року за 25-30 км від гирла Босфору Т.ПІліманом.

Не минула кара Болса й Атлантиди, яку поглинули океанські води. Сумерійські клинописи розповідають, що лише один з титанів Атлантиди залишився праведним боги дозволили своєму улюбленцю побудувати багатоповерховий ковчег та врятуватися. Сталося те в долині Тигру і Євфрату, коли вода з'єдналася з небом і ніде не було видно землі. Останній з велетнів розказав людям про світовий потоп, спогади про який упродовж тисячоліть переповідалися від покоління до покоління, аж поки, врешті, не були переказані Ноєм та записані в Біблії.

Так від страшної кари Господньої загинули велетні-титани, божі сини, які пізнавали людських дочок і в своїй розбещеності не могли позбутися зла, що коїли повсякденно.

Господь дарує людині життя. Вона має йти у світ праведним шляхом, не звертати з нього, бо може знову впасти в гріх, а там, де правлять злі демони, тьма. Шлях сонячних синів зоряний, але тяжкий і тернистий, дарований та прокладений для нас предками, а тому воістину Великий та Святий!

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ


    фейсбук