ЛИН. Tinea tinea (L.). Лин — також представник родини коропових. Тіло його товсте, досить високе, стиснуте з боків, укрите дрібною лускою, що дуже глибоко сидить у шкірі. Зверху воно вкрите густим шаром слизу. Рот кінцевий, невеликий, обернений догори, м'ясистий, у його кутках є по одному маленькому вусику. Всі плавці, крім хвостового, який має невелику виїмку, заокруглені. Самці відрізняються від самок тим, що промені їхніх черевних плавців потовщені.
Тіло лина зеленувато-буре або зеленувато-жовте із золотистим відтінком, плавці темні. Витягнутий з води, він втрачає свій колір, вкривається темними плямами, ніби линяє. Можливо, від цієї властивості риби й походить назва.
Для лина властивий малорухливий придонний спосіб життя. Лин досить теплолюбний, віддає перевагу стоячим або повільнотекучим водоймам, де обирає ділянки із замуленим, укритим м'якою підводною рослинністю дном. Яскравого світла, як правило, уникає.
Лин починає розмножуватися на другому-четвертому році життя. Нереститься при досить високій температурі води — близько 20—29°. Ікру відкладає окремими порціями, з інтервалом майже півтора—два тижні. Плодючість самок зростає із збільшенням їхніх розмірів і маси: самки довжиною 17—18 см і масою 90—130 г відкладають 20—40 тис. ікринок, а самки довжиною 30—33 см і масою 800—1000 г —470— 500 тис. ікринок.
При температурі води понад 20° ембріональний розвиток лина триває три-п'ять діб. Новонароджені личинки мають довжину близько 3,5 мм, але через тиждень чи трохи більше довжина їх досягає 6 мм, і вони переходять на активне живлення. Це означає, що запаси жовткового міхура вичерпались, і личинки починають самостійно добувати їжу. Вони живляться різними водоростями, дрібними рачками, черв'яками, личинками комах, які тримаються у товщі води. В кінці літа — на початку осені молодь починає споживати тварин, що живуть у придонному ґрунті. Про це свідчить дуже короткий кишечник лина. Він у нього майже відповідає довжині тіла, тоді як у риб, які споживають значну кількість рослинної їжі, довжина кишечника в кілька разів перевищує довжину їхнього тіла. Наприклад, у коропа — у 2,5—3 рази, у товстолобика— у 10 раз.
Ріст лина залежить від кормової бази водойми, її географічного положення. Досить часто довжина тіла тварини досягає близько 40 см і маса — до 2—2,5 кг. Проте, за літературними даними, інколи виловлюють особин довжиною 60—70 см, маса яких перевищує навіть 8 кг. Це вже рекордсмени з роду линів.
М'ясо лина досить смачне і поживне. У зв'язку з тим, що він може споживати той корм, який не використовують або мало використовують інші ставкові риби, його рекомендують вирощувати у полікультурі, тобто підселяти до інших ставкових риб. Лина можна розводити і в монокультурі в тих ставках, де для нього є достатня кількість кормових організмів.
