Палац розташований у центральній частині міста на ділянці з огородженим внутрішнім двором та флігелем у його східній частині.Двоповерховий палац побудований у 1842-1850-х роках за проектом архітектора Л. Оттона на ділянці, яка належала князеві Д. Гагаріну. У 1870-х роках приміщення палацу орендувалися для квартири й танцкласу Резголя, з 1891 р. — для міського Комерційного зібрання, з 1898 р. - для Одеського літературно-артистичного товариства. У зв'язку з тривалим перебуванням у палаці Одеського літературно-артистичного товариства тут бували й працювали видатні поети, письменники, актори, художники: М. Кропивницький, К. Стеценко, П. Тичина, І. Бунін, В. Катаєв, О. Толстой, Е. Багрицький, В. Інбер,Л. Нілус, Б. Едуардс. Тут уперше були репрезентовані твори відомого художника В. Кандинського. З 1977 р. у палаці розміщується Одеський літературний музей. Протягом 1980-1982 pp. проведено реставрацію.Класицистичне в основі вирішення палаи поєднується з застосуванням форм французького б роко, а також англійської готики. Споруда - на підва лах, трапецієподібна в плані, з трьома симетрични ми щодо поздовжньої осі ризалітами-напівротондами, які фіксують звернений у бік моря дворовий фасад. Центральний компартимент оснащений великим світловим ліхтарем на даху будинку; його південну половину, обернену в бік моря, займають парадні зали, з яких головним є так званий золотий зал 2-гоповерху. У північній половині знаходяться поєднані з вестибюлем парадні сходи з розгалуженими на два боки півциркульними маршами. З вестибюлем пов'язаний аванвестибюль, де нині розміщується головний вхід з вул. Ланжеронівської (первісний - через велику напівротонду морського фасаду); решта входів розташовані вздовж дворових фасадів.Розміщення головного входу праворуч від центру вносить асиметрію в композицію головного фасаду, який вирізняється стриманістю декору. Гладінь його стін прорізана типово класицистичними вікнами прямокутної форми, у 1-му поверсі увінчаними прямими, а в 2-му - трикутними сандриками. Тектоніку споруди підкреслюють розташовані в окремих простінках лопатки, що охоплюють обидва поверхи й почленовані горизонтальним рустом. Споруда завершується високим аттиком, який разом зі стрічкою цоколю та розміщеними між поверхами надвіконними й підвіконними гуртами підкреслює переважно горизонтальний характер композиції. Стіни складені з блоків черепашнику; фасади потиньковані. Підвали перекриті коробовими склепіннями. Дахи вкриті покрівельною сталлю по дерев'яних кроквах.Багатство й витонченість оздоблення залів і кімнат підкреслює палацовий характер архітектури. Добре зберігся первісний декор приміщень вхідної групи: в аванвестибюлі й вестибюлі - мармур підлог, почле-новані подвійними мармуровими колонами та пілястрами стіни; у сходовій клітці - виразні фігури мармурових атлантів, що несуть пишно оздоблений годинник Мармурові головні сходи ведуть до кімнат і залів 2-го поверху. Визолоченими плафонами, ліпни-ми падугами й масивним карнизом з модильйонами вражає звернений балконною ротондою в бік моря Золотий зал. Оригінальним оздобленням, у вигляді ліпних виноградних лоз, що повністю вкривають поле стіни, вирізняються так звані перша й друга виноградні кімнати. У Пушкінському залі збереглися ліпні плафони з позолотою та облицьований мармуром камін, у мисливській кімнаті - геометричного малюнка ліпний плафонний орнамент, органічно поєднаний із рельєфним зоофорним фризом, де ритмічно чергуються ліпні звірині голови. Витонченими формами чавунних деталей приваблює великий камін зеленого камінного залу.Саме організація та декор інтер'єрів дають підстави вважати цю пам'ятку однією з найвизначніших міських палацових споруд XIX ст., що збереглися на Півдні України.

О. І. Тищенко