м. Кам'янець-Подільський
До складу комплексу входять костел святих Петра і Павла, дзвіниця та Тріумфальна брама. Петропавлівський костел первісно, у XV ст., являв собою тринавову споруду базилікальної структури, яка, гіпотетично, мала ще й залишки давнішої церкви. У своєму архітектурному розвитку будівля пройшла дев'ять етапів, внаслідок чого постав храм складної об'ємно-просторової композиціїз пресбітерієм (добудований 1646-1648 pp. у зв'язку з переорієнтацією вівтаря), чотирма каплицями (XVI ст., 1547-1563, 1627-1640 pp.), чотирма ризницями (1646-1648, 1760-1795, 1809-1842 pp.) та папертю (1842-1855 pp.). До середини XVII ст. костел сформувався як тринавова, з довгим пресбітерієм, кількома ренесансними каплицями та високим притвором споруда, західний фронтон якої був вирішений у формах маньєризму. У період турецького панування (1672-1699 pp.) пошкоджений під час бомбардування міста західний фасад було реконструйовано: розібрано притвор, а над каплицею споруджено мінарет, увінчаний півмісяцем, що символізував перетворення костелу на мечеть. Після повернення католицькій громаді (1699 р) костел було відремонтовано й освячено. У 1754 р. з ініціативи єпископа М. Дембовського костел реконструйовано. Його головний фасад оздоблено в пізньобарокових формах, бічні нави підвищено врівень з центральною, поновлено мінарет, опоряджено інтер'єр, встановлено орган. У 1756 р. на мінарет встановлено виготовлену в Гданську чавунну статую Мадонни. Архітектурні роботи цього будівельного етапу приписують Яну де Вітте. Вівтарі бічних нав розмалював художник Ю. Прахтль. Під час ремонту 1853-1862 pp. художник Д. Сампіні, за участю львівського художника М. Яблонського, виконав темперні фрески на стінах південної каплиці. Тоді ж з'явилися вітражі з богемського скла, підлога з теребовлянського пісковику та карарського мармуру, встановлено новий 20-регістровий орган роботи віденського майстра Гессе. Нині костел є тринавовою базилікою з пізньоготичним гранчастим з контрфорсами пресбітерієм. Під південною навою та північними каплицями - три крипти. Головна нава, що відділена від бічних стовпами-пілонами, дещо розширюється на схід, завдяки чому бічні нави у східному напрямку звужуються. Така структура наближається до Успенської церкви в Зимному на Волині, що постала 1485-1495 pp.Нави перекриті коробовими склепіннями з нервюрними розпалубками, північна каплиця Святого Причастя (колишня святих Петра і Павла) -банею з ліхтарем. Костел має чотири вівтарі - у навах та в південній каплиці Непорочного Зачаття.Архітектура костелу демонструє сплав готики (пресбітерій, паперть), Ренесансу (каплиця Святого Причастя) та бароко (західний фасад, бічні нави). Східна грань пресбітерію має цікаве вирішення у вигляді арки, що спирається на контрфорси, утворюючи нішу. У ній 1771 р. було встановлено розп'яття (не збереглося) над надгробком архідиякона Ф. Клейна, який брав участь у відновленні костелу. Найактивнішу композиційну роль відіграє західний фасад, вирішений у стилі пізнього бароко, з пілястрами композитного ордера й масивним антаблементом. Головний вхід акцентовано високим арковим вікном з бароковим облямуванням, рельєфом з гербом та пам'ятним написом. На західному фронтоні костелу встановлені кам'яні статуї апостолів Петра і Павла та декоративні вази, на контрфорсах південної каплиці Непорочного Зачаття - кам'яні бюсти єпископів, що були зняті з головного фасаду католицької семінарії. Східний фронтон увінчує сигнатурк Кам'яний хрест, що увінчував західний фронтон, зберігся. Над ренесансною каплицею, прибудованою до північно-західного рогу, підноситься мінарет - круглий у плані стовп (зовнішній діаметр - 3, внутрішній -1,5 м) заввишки 26 м, змурований з тесаних білокам'яних блоків. На висоті 26,5 м від землі мінарет розширюється, утворюючи коловий балкон, на який ведуть влаштовані всередині стовпа кручені сходи, освітлені по всій висоті щілиноподібними вікнами. Над рівнем підлоги балкона стовп зі сходами підноситься ще на 5 м і завершується білокам'яним карнизом, на якому змуровано круглий постамент, увінчаний вирізьбленою з білого каменю композицією архітектурно-рослинного характеру. Її завершує чавунна статуя Мадонни з ореолом зірок навколо голови. Статуя стоїть на турецькому півмісяці. Загальна висота мінарета з каплицею та статуєю Мадонни - 40 м. Мінарет кріпиться металевим стрижнем до західної стіни костелу; кріплення статуї Мадонни - шарнірне. У 1962 р. мінарет реставровано за проектом Є. Пламеницької. Дзвіниця, час спорудження якої належить до XVI ст., первісно була чотириярусною й мала оборонне призначення. Про це свідчать: два нижні яруси з глухими стінами завтовшки понад 3,5 м, незалежні входи на 1-й і 2-й яруси та внутрішні сходи між 2-м і 3-м ярусами. Третій ярус призначався для дзвонів, 4-й був оборонним. У XVII ст. висота дзвіниці без даху сягала близько 30 м. Дах був наметовим, заввишки близько 15 м, з маленькими шпилястими вежками по рогах та люкарнами з чотирьох боків. Фасади розчленовував периметральний горизонтальний гурт, нижче від якого стіни були позбавлені алюрів, а вище мали чотири великі аркові вікна в 3-му ярусі дзвонів та ряд бійниць у 4-му ярусі Роги споруди були прикрашені рустами з тесаних блоків. У середині XVIII ст. під час реконструкції костелу дзвіницю було перебудовано, ймовірно, Яном де Вітте: 3-й і 4-й яруси набули пізньобарокового декору, 5-й ярус надбудовано, а бійниці 4-го ярусу ліквідовано. Про виглядпізньобарокового завершення немає даних. У XIX ст. дзвіницю ремонтували. Відтоді існує низький наметовий дах, що зберігся дотепер. Нині дзвіниця - п'ятиярусна, квадратна в плані (довжина сторони - 12,7 м). Перший ярус має склепінчасте перекриття, верхні перекриті по дерев'яних балках. Архітектуру споруди відзначає контраст між гладкою площиною стін трьох нижніх ярусів та монументальним пізньобароковим декором верхньої частини, відділеної розвиненим карнизом великого виносу. Мотиви декору - аркова ніша з профільованим архівольтом на імпостах, пілястри композитного ордера, дзеркала в простінках між пілястрами та рустованими рогами споруди. Вікна - круглі та з "вухастими" наличниками. Тріумфальна брама споруджена 1781 р. на честь приїзду до міста польського короля Станіслава Августа, про що свідчить пам'ятний напис на фризі антаблемента. Вирішена як тріумфальна арка з двома масивними пілонами й увінчана скульптурною композицією. Фасади виконані з білокам'яних тесаних блоків, її архітектурні форми характерні для пізнього бароко. Трицентрова арка декорована профільованим архівольтом на імпостах і фланкується парними пілястрами стилізованого іонічного ордера, що несуть розкріпований масивний антаблемент. Споруду увінчує складна композиція з білокам'яних скульптур херувимів та статуї св. Яна Непомука. Архітектурно-скульптурної єдності форм досягнуто майстерною варіацією мотиву волюти. За архітектурним та художнім виконанням Тріумфальна брама, авторство якої є підстави приписувати Яну де Вітте, стоїть у ряду першокласних зразків мистецтва XVIII ст.
